В. Білоконев - Застосування законодавства про погашення і зняття судимості (судова практика)

З нашої точки зору, в цих випадках суди мають право більш детально розкривати зміст цих обтяжуючих обставину покарання, характеризуючи особу винного.

В зв’язку з вищевказаним, ми вважаємо правильним мотивуванням призначення покарання засудженому по наступній кримінальній справі.

Приклад:Вироком районного суду від 25.11.2005 р. Н. раніше судимого: 1) 09.02.2004 р. за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК; 2) 04.04.2005 р. за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК, — було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК йому остаточно призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК. Верховний Суд України, задовольняючи подання прокурора, зокрема відзначив, що суд, призначаючи покарання Н. не врахував те, що той двічі засуджувався за аналогічні злочини — 09.02.2004 р. і 04.04.2005 р., двічі був звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК з випробуванням, але довіри суду не виправдав і в період іспитового строку знову вчинив нову крадіжку [147] www. nau. kieu. ua № 5-5719км06, 05.12.2006, Ухвала, Верховний Суд України. .

2. В судовій практиці неодноразово виникало питання, чи може при призначенні покарання винному враховуватися судимість, яка була знята або погашена в установленому законом порядку?

В судовій практиці по цьому питанню існує дві протилежні точки зору.

Одні судді вважають, що погашена або знята судимість не може ніяким чином враховуватися при призначенні покарання винній особі, зокрема, як ознака що характеризує останнього, відповідно до загальних засад призначення покарання.

Інші судді вважають, що погашена або знята судимість не може враховуватися, як обставина, що обтяжує покарання, а також як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію. Однак ця судимість може бути врахована при призначенні покарання як ознака, що характеризує особу винного. Немає єдиної точки зору по цьому питанню і в Верховному Суді України.

Розглянемо більш детально доводи кожної із сторін, почнемо з прибічників останньої точки зору.

Приклад перший:Вироком апеляційного суду від 23.06.2006 р. В. і Н., не судимі згідно ст. 89 КК, були засуджені за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК на 14 років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 187 КК на 10 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК остаточно призначено їм покарання у виді 14 років позбавлення волі. У касаційному поданні прокурор просив вирок змінити, виключивши з нього як зайві посилання на те, що вони притягувались до кримінальної відповідальності. Верховний Суд України, зокрема відзначив, що, колегія судів не знаходить підстав для задоволення подання прокурора у частині виключення із мотивувальної частини вироку посилання суду на те, що В. та Н. раніше притягувались до кримінальної відповідальності. Як видно із змісту вироку це посилання суд використав як дані, що характеризують засуджених при мотивуванні покарання. Таке рішення суду не суперечить як ст. 65 КК, так і іншим статтям цього Кодексу [148] www. nau. kieu. ua № 5-5480км06, 07.11.2006, Ухвала, Верховний Суд України. .

Приклад другий:Вироком районного суду від 06.07.2006 р. Т., не судимий згідно ст. 89 КК, було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК на 4 роки позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду від 07.09.2006 р. вирок щодо Т. змінено. Його на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання. Крім того, із мотивувальної частини вироку виключено обставину, яка обтяжує покарання — засудження Т. вироком районного суду від 23.08.2002 р. за ч. 2 ст. 286 КК. Верховний Суд України, задовольняючи подання прокурора про безпідставність застосування апеляційним судом ст. 75 КК, зокрема відзначив, що апеляційний суд не взяв до уваги дані, що характеризують Т., як водія транспортних засобів, а саме, що 23.08.2002 р. його вже було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання за те, що він 31.03.2002 р. у стані алкогольного сп’яніння порушив правила безпеки дорожнього руху, в результаті чого Р. отримав тяжкі тілесні ушкодження. Належних висновків із такого засудження Т. не зробив і після погашення цієї судимості, знову керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, допустив порушення правил дорожнього руху, що потягло тяжкі наслідки [149] www. nau. kieu. ua № 5-1449ск07, 17.05.2007, Ухвала, Верховний Суд України. .

Приклад третій:Вироком районного суду від 28.11.2008 р. О., не судимого згідно ст. 89 КК, було засуджено за ч. 1 ст. 115 КК із застосуванням ст. 69 КК на 4 роки 3 місяці позбавлення волі. Верховний Суд України, задовольняючи подання прокурора про безпідставність застосування апеляційним судом ст. 69 КК, зокрема відзначив, що суд не звернув уваги на наявні у справі дані про те, що О. раніше вчинював злочини, передбачені ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК 1960 р., судимості за які відповідно ст. 89 КК погашені. Тому посилання суду на вчинення ним злочину як на пом’якшуючі покарання обставини не можна визнати правильним [150] Вісник Верховного Суду України. — 2010. — № 1. — С. 26–27. .