В. Білоконев - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

Приклад:Місцевий суд вироком від 03.09.2007 р. засудив К., раніше судимого 24.04.2007 р. за ч. 4 ст. 191 КК, ч. 2 ст. 366 КК на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з майновими цінностями строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування основного покарання, — за ч. 1 ст. 366 КК до штрафу в розмірі 550 грн. з позбавленням права займати зазначені посади строком на 2 роки. Із матеріалів справи вбачається, що К. вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК, в червні 2005 р. Враховуючи вимоги, передбаченні ч. 3 ст. 72 КК, згідно з яким основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно, суд не застосував ч. 4 ст. 70 КК до цих видів покарань [313] Архів Енергодарського міськсуду Запорізької області — 2007 — справа № 1-200. .

Ми раніше вже звертали увагу на те, що місцевий суд повинен був визначити остаточне додаткове покарання за сукупністю злочинів за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК, і на підставі ч. 3 ст. 70 КК приєднати його до одного із основних покарань. В даному випадку не має значення до якого основного виду покарання (штрафу чи позбавлення волі, від відбування якого засуджений був звільнений) необхідно було приєднувати остаточне додаткове покарання, оскільки згідно з вимогами ч. 3 ст. 55 КК — його строк в цих випадках необхідно обчислювати — з моменту набрання законної сили останнім вироком. Однак, якщо б засуджений К. не був звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі а відбував його реально, то згідно з вимогами ч. 3 ст. 55 КК, якщо додаткове покарання приєднати до позбавлення волі, то строк додаткового покарання необхідно обчислювати з моменту відбуття основного покарання, а якщо додаткове покарання приєднати до штрафу, то як ми вже звертали на це увагу, — з моменту набрання законної сили останнім вироком. На наш погляд, обчислювати строк додаткового покарання необхідно з того часу, який раніше настав, оскільки всі сумніви необхідно тлумачити на користь засудженого, хоча це питання потребує більш глибокого теоретичного дослідження.

Слід зазначити, що певна частина суддів при обчисленні строків покарання і зарахуванні попереднього ув’язнення не бачить ніякої різниці між сукупністю злочинів, передбачених ст. 70 ч. 4 КК та сукупністю вироків. Як ми раніше відзначали, що однією із відмінністю між призначенням покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків є те, що по різному вирішується питання про зарахування в строк остаточного покарання, періоду часу покарання, відбутого за попереднім вироком. Так, якщо при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів, передбаченого ч. 4 ст. 70 КК, даний час відбування покарання зараховується в строк остаточного покарання, то при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, передбаченого ст. 71 КК, цей час відбування покарання не зараховується в строк остаточного покарання. Обчислення строку остаточного покарання проводиться з моменту винесення нового вироку з урахуванням часу утримання особи під вартою, якщо воно мало місце по останній справі у вигляді запобіжного заходу або утримання;

Не врахування судами цих правил приводить до того що суди плутають ці правила між собою.

Приклад перший:Так, вироком місцевого суду від 22.01.2007 р. Е. був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 321 ч. 1 КК і йому було призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК остаточно визначене покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. З вступної частини вироку видно, що Е. раніше був судимий за ст. ст. 185 ч. 2 і 186 ч. 2 КК до покарання у виді 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. Таким чином, суд частково приєднав до знову призначеного покарання 4 роки 1 місяць позбавлення волі за попереднім вироком. З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по першій кримінальній справі відносно Е. був обраний запобіжний захід — взяття під варту і той під вартою знаходився 1 рік 3 місяці і 22 дні. Суд в строк покарання засудженому зарахував весь строк знаходження того під вартою по першій кримінальній справі [314] Архів Енергодарського міськсуду Запорізької області — 2007 — справа № 1-200. .