В. Білоконев - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

в) 9 місяців 12 днів зараховуємо в строк відбування покарання.

Правила переведення строку попереднього ув’язнення до судового розгляду в інші більш м’які види покарань, в діючому кримінальному Законі відсутні, однак ці правила вказані в ч. 4 ст. 338 КПК. Зокрема, якщо підсудний до винесення вироку знаходився під вартою, то в разі призначення покарання у вигляді виправних робіт час перебування під вартою зараховується в строк відбуття виправних робіт з розрахунку один день ув’язнення за три дні виправних робіт.

Якщо винній особі буде призначено основне покарання у виді штрафу або позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і при цьому до неї до проголошення вироку було обрано запобіжний захід — взяття під варту, суд, враховуючи строк попереднього ув’язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування (ч. 5 ст. 72 КК).

Припустимо, особу засуджено до штрафу у розмірі 850 грн. Тоді, використовуючи вищезгаданий приклад, суд, враховуючи, що засуджений знаходився під вартою 4 місяці 21 день, вважає за можливе на підставі ч. 5 ст. 72 КК звільнити останнього від стягнення штрафу у розмірі 850 грн.

В резолютивної частини вироку повинні бути зазначено початок строку відбуття покарання (ч. 1 ст. 335 КПК). Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі або виправних робіт, коли підсудний до винесення вироку не перебував під вартою, обчислюється з моменту приведення вироку у виконання (ч. 1 ст. 338 КПК). Часом виконання покарання у виді виправних робіт вважається день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку засудженого (ч. 1 ст. 43 КВК). Коли ж підсудний до винесення вироку тримався під вартою в цій справі, в строк відбуття покарання зараховується строк перебування під вартою (ч. 2 ст. 338 КПК).

Суд зараховує в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК.

Необхідність такого зарахування обумовлена тим, що положення засудженого не повинно погіршуватися, тобто загальна тривалість покарання за всі злочини не повинна збільшуватися від того, що окремі з них були розкриті пізніше за інших.

У теорії кримінального права вважається, що зарахування відбутого повністю або частково покарання може здійснюватися двома способами:

1) шляхом обчислення всього остаточного покарання з початку відбування строку за першим вироком;

2) шляхом вирахування відбутої частини з остаточного покарання і обчислення строку, що залишився, з моменту проголошення останнього вироку.

На нашу думку, другий спосіб є більш універсальним, оскільки його можна застосовувати до різних видів покарань, а до того ж необхідність зарахування в строк покарання часу попереднього ув’язнення відповідає, як вимогам ч. 5 ст. 72 КК, так і вимогам ч. 1 ст. 335 КПК.

На жаль, постанова Пленуму відповіді проте яким чином необхідно робити зарахування відбутого повністю або частково покарання, не дає.

Згідно роз'яснень п. 17 Пленуму Верховного Суду колишнього СРСР № 3 від 31.07.1981 р. “Про практику призначення покарання при вчиненні декількох злочинів і по декільком вирокам” убачається, що термін відбування остаточної міри покарання, визначеної в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 40 УК РРФСР (ст. 70 ч. 4 КК — В.Б.), обчислюється з дня проголошення останнього вироку. При цьому, якщо по останній справі засуджений знаходився під вартою, то весь цей час зараховується в строк призначеного остаточно покарання, а також повинно бути зараховане покарання відбуте повністю або частково за першим вироком [306] Сборник постановлений Пленума Верховного Суда СССР (1924–1986). — М.: “Известия”, 1987, с. 567. .

Суд, вирішуючи питання про зарахування в строк остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повинен виконати наступні вимоги:

1) встановити, чи відбувалося покарання за попереднім вироком;

2) визначити вид і строк покарання, відбутого за попереднім вироком;

3) обчислити строк покарання, відбутого за попереднім вироком, керуючись правилами ст. 72 КК — переклад менш суворого покарання в більш суворий;

4) зарахувати в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.