В. Білоконев - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

Наводимо конкретний приклад зарахування відбутого повністю або частково покарання.

За першим вироком К. засуджено до 2 років обмеження волі і строк покарання обчислюється йому з 01.02.2006 р. Після цього, 01.04.2006 р. відносно нього було обрано запобіжний захід у виді — тримання під вартою за вчинення злочину в 2005 р. і за який 02.08.2006 р. К. був засуджений на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 4 КК шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим засудженому було остаточно призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

В даному випадку суд встановлює, що К. за першим вироком відбув тільки 2 місяці обмеження волі (з 01.02.2006 р. по 31.03.2006 р.). Відповідно до вимог ст. 72 ч. 1 п. 1 “б” КК — 2 місяці обмеження переводяться в 1 місяць позбавлення волі з розрахунку 2 дні обмеження волі відповідають 1 дню позбавлення волі, що є строком відбутого покарання за першим вироком.

На нашу думку, запис в резолютивній частині вироку повинен бути наступним.

“Строк покарання К. обчислювати з 02 серпня 2006 року.

Відповідно до вимог ст. 70 ч. 4 КК зарахувати в строк остаточного покарання частково відбуте покарання за попереднім вироком — один місяць позбавлення волі, а також час утримання попереднього ув’язнення — з 01 квітня 2006 по 01 серпня 2006 р. (чотири місяці один день)”.

Окрім попереднього ув’язнення, в строк покарання, призначеного вироком суду, необхідно зараховувати також і час перебування військовослужбовця під арештом на гауптвахті у зв'язку з вчиненням злочину (п. 26 постанови Пленуму) [310] Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах, с. 269. , а крім того, у тих випадках, коли обвинувачений, знаходячись під вартою, перебував у медичній установі, час перебування в ній зараховується в строк перебування під вартою (ч. 3 ст. 338 КПК).

У судовій практиці виникло питання про можливість впливу строку тримання під вартою або повністю чи частково відбутого покарання за попереднім вироком (ч. 4 ст. 70 КК) на остаточний розмір покарання призначений судом?

В.І. Тютюгін допускає таку можливість, оскільки, на наш погляд, стверджує, що “ отримане після такого зарахування покарання (ч. 4 ст. 70 КК — В.Б.) і є тією його остаточною мірою , яку в кінцевому підсумку і належить відбувати засудженому” [311] Зінченко І.О., Тютюгін В.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання, с. 234. . Така точка зору є і в судовій практиці.

Приклад:Вироком суду від 14.12.2005 р. К. було засудженого за ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю. Відповідно до ст. 72 КК засудженому зараховано час його попереднього ув’язнення з 29 по 31 січня 2005 року та визначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 11 одинадцять місяців 27 днів з конфіскацією всього майна [312] www.nau.kiev.ua № 5-641км08, 25.03.2008, Ухвала, Верховний Суд України. .

З нашої точки зору, ні строк тримання під вартою, ні повністю чи частково відбутого покарання за попереднім вироком (ч. 4 ст. 70 КК) не можуть ні яким чином впливати на остаточний розмір покарання призначений судом. Ми виходимо з наступного. По-перше, це може привести до необґрунтованого застосування ст. 75 КК до засудженого. Наприклад, якщо особі було призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, і при цьому винний 2 роки 3 місяці знаходився під вартою, то виходить, що він буде мати право на звільнення його від відбування покарання з випробуванням, оскільки йому було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років. По-друге, це може привести до того, що суд вимушений буде призначити покарання рівне «нулю». Наприклад, засудженому було призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, однак при цьому він 3 роки знаходився під вартою. І останнє, таким чином встановлюється невідбута частина покарання при призначенні покарання за сукупністю вироків (ч. 1 ст. 71 КК), а не остаточний розмір покарання призначений за сукупністю злочинів (ч. 4 ст. 70 КК).

Ми розглянули правила обчислення строків при призначенні основних видів покарань за сукупністю злочинів, однак засудженому можуть бути призначенні за сукупністю злочинів як основні так і додаткові види покарань. Виникає питання, які є особливості обчислення строків покарань при призначенні основних та додаткових видів покарання за сукупністю злочинів?

На наш погляд, такі особливості є при призначенні за сукупністю злочинів (вироків) такого додаткового виду покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і вони пов’язані насамперед з тим, який вид основного покарання був призначений за сукупністю злочинів (вироків).