В. Білоконев - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

Інші судді вважають, що основні покарання у виді штрафу або позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і вироків складанню з іншими видами покарань підлягають , проте їх необхідно виконувати самостійно.

Немає єдиної точки зору по цьому питанню і в Верховному Суді України.

Розглянемо більш детально доводи кожної із сторін, почнемо з прибічників останньої точки зору.

Приклад перший:Вироком суду від 17.01.2006 р. А., раніше судимого 29.03.2004 р. за ч. 1 ст. 309 КК на 1 рік позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК, — було засуджено за ч. 2 ст. 309 КК з застосуванням ст. 69 КК до штрафу в розмірі 850 грн. Верховний Суд України, скасовуючи вирок, відзначив, що відповідно до ч. 3 ст. 78 КК у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК , а згідно із ч. 1 ст. 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Проте на порушення цих вимог закону суд рішення про призначення засудженому покарання на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків не прийняв [277] www.nau.kiev.ua № 5-3857км06, 05.10.2006, Ухвала, Верховний Суд України. .

Приклад другий:Вироком суду від 01.12.2005 р. Б., раніше судимого 01.03.2004 р. за вчинення злочинів на 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК, — було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК з застосуванням ст. 69 КК до штрафу в розмірі 600 грн. Верховний Суд України, скасовуючи вирок, відзначив, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 71 КК остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від, покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Суд, призначаючи Б. покарання за ч. 2 ст. 185 КК, на порушення вимог ст. 71 КК не призначив йому покарання за сукупністю вироків, тобто не застосував закон, який підлягав застосуванню [278] www.nau.kiev.ua № 5-3250км07, 02.10.2007, Ухвала, Верховний Суд України. .

Приклад третій:Вироком суду від 27.02.2008 р. В., раніше судимого 01.04.2003 р. за вчинення злочинів на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 15.11.2006 р. звільненого умовно-достроково від відбування покарання на 1 рік 19 днів, — було засуджено за ч. 2 ст. 309 КК з застосуванням ст. 69 КК до штрафу в розмірі 2000 грн. Верховний Суд України, скасовуючи вирок, відзначив, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 81 КК, у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає покарання за правилами, передбаченими ст. ст. 71, 72 цього Кодексу . Проте суд, призначивши В. покарання за вчинення нового злочину, не вирішив питання про призначення йому покарання за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК, тобто не застосував кримінальний закон, який підлягав застосуванню. Крім того, згідно до роз’яснень, що містяться у п. 26 постанови Пленуму у разі, коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов’язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м’які види покарання [279] www.nau.kiev.ua № 5-2853км08, 02.09.2008, Ухвала, Верховний Суд України. .

Приклад четвертий:Вироком суду від 10.02.2006 р. Г., раніше судимого 01.04.2003 р. за ч. 3 ст. 185 КК на 4 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК, — було засуджено за ч. 1 ст. 204 КК до штрафу в розмірі 8500 грн. Вироком апеляційного суду від 16.05.2006 р. вирок місцевого суду в частині призначення покарання був скасований, а Г. був засуджений за ч. 1 ст. 204 КК до штрафу в розмірі 8500 грн. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі і штрафу в розмірі 8500 грн. Верховний Суд України, залишаючи без задоволення касаційну скаргу захисника, а вирок апеляційного суду без змін, відзначив, що згідно з вимогами ч. 2 ст. 75 КК та ч.ч. 2 і 3 ст. 78 КК при звільненні від відбування покарання з випробуванням суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки. Якщо засуджений не виконає покладені на нього обов’язки або систематично вчинює правопорушення, що потягло за собою адміністративні стягнення, що свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК. Згідно з роз’ясненнями, що містяться в п/п 7 п. 26 постанови Пленуму у разі, коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (ст. ст. 75, 104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов’язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м’які види покарання. Оскільки Г. вчинив новий злочин в період іспитового строку, то апеляційний суд обґрунтовано застосував ст. 71 КК і за сукупністю вироків призначив йому покарання у виді 4 років позбавлення волі та штрафу на користь держави у виді 8500 грн. Призначенні апеляційним судом види покарання мають виконуватися самостійно [280] www.nau.kiev.ua № 5-4272к06, 03.10.2006, Ухвала, Верховний Суд України. .