В. Білоконев - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

На наш погляд, труднощі в даних випадках полягають у тому, що суди, по-перше, не можуть відрізняти одиночний злочин від множинності злочинів, по-друге, «звикли» призначати покарання по статтях КК, забуваючи про те, що кримінально-правова кваліфікація діянь винної особи по одній статті (частині статті), зовсім не означає, що дана особа вчинила тільки один злочин. Разом з тим, аналіз розділу ХІ Загальної частини КК, дозволяє стверджувати, що покарання призначається за вчинення злочину. По-третє, проблема полягає також і у тому, що призначення покарання за сукупністю злочинів (по одній і тій же частині статті Особливої частини КК), суперечить поняттю сукупності злочинів, передбаченого ч. 1 ст. 33 КК, де сукупністю злочинів визначається тільки вчинення особою двох або більш злочинів, передбачених різними частинами однієї статті Особливої частини КК. В зв’язку з цим, В.І. Тютюгін відзначав, що найбільш ідеальним вирішенням ситуації, передбаченої в ч. 4 ст. 70 КК, було би скасування постановленого вироку, повне відновлення провадження за справою і перегляд судових рішень за ново виявленими обставинами. Однак, у ст. 400-5 КПК нововиявлена обставина, як встановлення факту раніше вчиненого особою злочину після її засудження за інший злочин не зазначена. Тому запропоноване радикальне рішення цього питання зі скасуванням раніше постановленого вироку можливе лише за умови внесення відповідних змін до кримінально-процесуального закону. Отже, чинний кримінально-процесуальний закон відає перевагу, напевно вимогам принципу процесуальної економії й тим самим, на наш погляд, дещо поступається кримінально-правовим принципом справедливості [275] Зінченко І.О., Тютюгін В.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання, с. 233–234. .

Таким чином, не випадково, що суди при призначенні покарання за “епізодами злочинної діяльності” допускають і інші помилки.

Приклад:Місцевий суд вироком від 07.09.2006 р. засудив Р., раніше судимого 03.05.2006 р. за ч. 1 ст. 309 КК на 1 рік позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК, — за епізодом від 21.04.2006 р. за ч. 2 ст. 309 КК на 2 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 315 КК на 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 307 КК на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК призначене покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК остаточно призначене тому покарання у виді 5 років 2 місяця позбавлення волі. За епізодами від 12.05.2006 р. та 18.05.2006 р. за ч. 2 ст. 309 КК на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 307 КК на 5 років 1 місяць позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК призначене покарання у виді 5 років 1 місяць позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК остаточно призначене тому покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. Як убачається із матеріалів справи, органами досудового слідства дії Р . за всіма епізодами було кваліфіковано за ст… ст. ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 315 і ч. 2 ст. 307 КК. Суд при кваліфікації дій і призначенні покарання засудженого штучно розмежував їх: за епізодом від 21.04.2006 р. призначив спочатку покарання за сукупністю злочинів, а потім за сукупністю вироків, а потім окремо за епізодами від 12 і 18.05.2006 р. знову призначив покарання за тими ж статтями КК, визначивши покарання спочатку за сукупністю злочинів, а потім за сукупністю вироків. При цьому із змісту вироку не зрозуміло, яке ж саме покарання має відбувати засуджений. Верховний Суд України цей вирок суду скасував [276] Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах. — К.: Концерн “Ін Юре”, 2008. — С. 154–157. .

Із вищерозглянутого можна зробити такі попередні висновки.

А) Якщо “епізоди злочинної діяльності” утворюють множинність злочинів, то це не забороняє призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК.

Б) Якщо ж “епізоди злочинної діяльності” є одиночним видом злочину, (наприклад, продовжуваний злочин або злочин з альтернативними діями), то призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК, не можливо.

3. Останнім часом в судовій практиці виникло питання про можливість (або не можливість) складання покарань за сукупністю злочинів і вироків — штрафу і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю з іншими видами основних покарань.

Одні судді вважають, що основні покарання у вигляді штрафу або позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.