В. Білоконев - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

З нашої точки зору, рішення Верховного Суду України про відмову застосувати ст. 71 КК, є сумнівним. По-перше, покарання призначене Р. вироком від 21.09.2006 р. було на підставі ч. 4 ст. 70 КК поглинене покаранням, призначеним засудженому вироком від 30.01.2007 р., а не частково приєднано до нього. По-друге, аргумент вищестоящого суду про те, що покарання призначене вироком від 21.09.2006 р. не існувало самостійно і без втручання у вирок від 30.01.2007 р. це покарання не могло бути приєднане до покарання, не є переконливим, оскільки аналіз п. 25 постанови Пленуму свідчить про те, що при одночасному призначенні покарання за сукупністю злочинів та вироків враховується не той вид та розмір покарання призначений засудженому за попереднім вироком, а той вид та розмір покарання, якій призначений особі на підставі ч. 4 ст. 70 КК і який може суттєво відрізнятися від покарання за вироком першого суду. По-третє, якщо би Р. був засудженим одночасно за злочини, які він вчинив до і після постановлення вироку від 21.09.2006 р., то суд повинен був йому призначити спочатку покарання за злочини передбаченні ч.1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК, після цього призначити покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК, потім призначити покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК, після цього призначити покарання за злочини, передбаченні ч. 2 ст. 309 КК, які Р. вчинив 22.12.2006 р. та 24.01.2007 р., і на решті, призначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК, приєднавши повністю або частково невідбуту частину покарання, яка була призначена на підставі ч. 4 ст. 70 КК, а не невідбуту частину покарання призначену вироком суду від 21.09.2006 р. Звертаємо увагу також на те, що послідовність застосування правил призначення покарання, яка запропонована у п. 25 постанови Пленуму, в нашому випадку, як при одночасному застосуванні правил призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків, а також при застосуванні цих правил у різний час, не була порушена.

Більш складна виникає ситуація, коли ця послідовність застосування правил, передбачених п. 25 постанови Пленуму, порушується наприклад, особа спочатку засуджується за злочин, який вона вчинила після винесення вироку, але до повного відбуття покарання, а потім засуджується за злочин, який вона вчинила до постановлення першого вироку. Для наочності звернемося то того ж прикладу, тільки Р. спочатку допустимо буде засудженим за злочини, передбаченні ч. 2 ст. 309 КК, які той вчинив 22.12.2006 р. та 24.01.2007 р., а після цього за злочини, передбаченні ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 309 КК, які він вчинив до постановлення вироку від 21.09.2006 р. Покарання по другому вироку йому було призначено таким чином, спочатку, за злочини, передбаченні ч. 2 ст. 309 КК, які він скоїв в грудні 2006 р. та в січні 2007 р., а потім на підставі ст. 71 КК. Покарання по останньому вироку засудженому слід було би призначити таким чином, спочатку за злочини, передбаченні ч. 1 ст. 263 КК, ч. 2 ст. 309 КК, потім на підставі ч. 1 ст. 70 КК, а після цього на підставі ч. 4 ст. 70 КК.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що не дивлячись на процесуальні «завади», правила призначення покарання, коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в декількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після, повинні застосовуватися з обов’язковим врахуванням правил, передбачених, як ч. 4 ст. 70 КК, так і ст. 71 КК.

2) При ізольованому застосуванні правил, передбачених ч. 4 ст. 70 КК та ст. 71 КК, існують взаємно виключні вимоги до цих правил, зокрема:

а) — коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання (ст. 75 КК), вчинила до постановлення вироку у першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально. Застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно (п. 23 постанови Пленуму);

— у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК (ч. 3 ст. 78 КК);

б) — якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, то покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій — третій цієї статті У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК (ч. 4 ст. 70 КК);