В. Білоконев - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

— якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком;

в) в розділі 2.1.2. посібника ми звертали увагу на те, що по різному вирішується питання про зарахування в строк остаточного покарання, періоду часу покарання, відбутого за попереднім вироком. Так, якщо при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів, передбаченого ч. 4 ст. 70 КК — даний час відбування покарання зараховується в строк остаточного покарання, то при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, передбаченого ст. 71 КК, цей час відбування покарання не зараховується в строк остаточного покарання.

В зв’язку з цим виникають наступні питання.

Чи можливе виконання першого вироку самостійно на підставі якого засудженого звільнено від відбування покарання при одночасному застосуванні правил, передбачених ч. 4 ст. 70 КК та ст. 71 КК?

Яку «частину» покарання слід враховувати при одночасному застосуванні правил, передбачених ч. 4 ст. 70 КК та ст. 71 КК, якщо за сукупністю злочинів (ч. 4 ст. 70 КК) покарання складаються повністю або частково, а за сукупністю вироків (ст. 71 КК), до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднують тільки невідбуту частину покарання за попереднім вироком?

Як правильно вирішити питання про зарахування в строк остаточного покарання, періоду часу покарання, відбутого за попереднім вироком, якщо при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів, передбаченого ч. 4 ст. 70 КК — даний час відбування покарання зараховується в строк остаточного покарання, то при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, передбаченого ст. 71 КК, цей час відбування покарання не зараховується в строк остаточного покарання?

2а) Про можливість виконання першого вироку самостійно на підставі якого засудженого звільнено від відбування покарання, при одночасному застосуванні правил, передбачених ч. 4 ст. 70 КК та ст. 71 КК, в судовій практиці існують різні точки зору.

Приклад перший:Районний суд вироком від 10.10.2007 р. засудив П., раніше судимого 26.04.2005 р. за ч. 1 ст. 185 КК, ч. 1 ст. 309 КК на 2 роки обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК, — за ч. 1 ст. 321 КК на 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 311 КК на 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК на 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК із застосуванням ст. 69 КК на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, за ст. 290 КК на 1 рік обмеження волі, за ч. 2 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК остаточно призначено йому покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Із матеріалів справи вбачається, що П. вчинив злочини, передбаченні ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 311 та ч. 3 ст. 307 КК до постановлення першого вироку, а інші злочини після постановлення цього вироку. Апеляційний суд ухвалою від 07.08.2008 р. вирок місцевого суду змінив і зокрема вказав, що при призначенні покарання за сукупністю злочинів та вироків П. суд правильно застосував порядок призначення покарання, передбачений ч. 1 ст. 70 та ст. 71 КК, однак не дав розмежування злочинів, по яким він призначив покарання із застосуванням ч. 1 ст. 70 та ч. 4 ст. 70 КК. Колегія суддів на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 311 та ч. 3 ст. 307 КК та злочинів, передбачених вироком суду від 26.04.2005 р. призначила П. покарання у виді 5 років позбавлення волі. Вирок суду від 26.04.2005 р. необхідно виконувати самостійно . На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 та ст. 290 КК призначила йому покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК остаточно призначене П. покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі [207] Архів Хортицького районного суду м. Запоріжжя. — 2008. — справа № 1-123. .

Приклад другий:Районний суд вироком від 28.06.2007 р. засудив Н., раніше судимого 17.05.2005 р. за ч. 3 ст. 305 КК, ч. 3 ст. 307 КК на 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК, — за ч. 2 ст. 309 КК на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 307 КК на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 71 КК остаточно призначено йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Із матеріалів справи вбачається, що Н. вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК, 02.04.2005 р., а злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК, той вчинив 13.02.2006 р. Апеляційний суд ухвалою від 20.05.2008 р. вирок місцевого суду в частині призначеного Н. покарання змінив і призначив за ч. 2 ст. 309 КК покарання у виді 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК призначив тому покарання у виді 5 років позбавлення волі й на підставі ст. 75 КК звільнив засудженого від відбування покарання. За ч. 2 ст. 307 КК призначив засудженому 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ст. 71 КК призначив йому покарання у виді 5 років 6 місяців [208] www.nau.kiev.ua № 5-4878км08, 11.12.2008, Ухвала, Верховний Суд України. .