В. Білоконев - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

Викликає сумніви це рішення апеляційного суду. По перше, які конкретно загальні засади призначення покарання порушив місцевий суд, апеляційний суд не вказав. По друге, аналіз ст. ст. 70 і 71 КК, а також п. 25 постанови Пленуму свідчать про те, що остаточне покарання засудженому призначається не за сукупністю злочинів або вироків, а по правилам призначення покарання за сукупністю злочинів або вироків. По третє, правила передбачені в ч.ч. 1, 5 ст. 71 КК вимагають від суду обов’язково установлювати невідбуту частину покарання за попереднім вироком. В даному випадку, коли покарання за попереднім вироком у вигляді 50 годин громадських робіт було, згідно із ст. 70 ч. 4 КК, поглинено більш суворим покаранням у виді 2 років позбавлення волі, то остаточно невідбута частина покарання за попереднім вироком становила 2 роки позбавлення волі. Місцевий суд фактично правильно встановив розмір невідбутої частини покарання за попереднім вироком, але можливо, не треба було йому вказувати про те, що це тільки покарання по епізодам, вчиненими до 17.05.2007р.

Варіант 3.Суд призначає покарання за сукупністю злочинів (ч. 4 ст. 70 КК) застосовує принцип складання (часткового або повного) покарання (відбутого за попереднім вироком) і покарання, призначеного за новим вироком і в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховує покарання відбуте повністю за попереднім вироком. В цьому випадку також є невідбута частина покарання, оскільки особа не може вважатися такою, що відбула покарання за сукупністю злочинів, а тому є правові підстави для застосування ст. 71 КК.

Таким чином, в нашому прикладі [201] www.nau.kiev.ua № 5-5035км06, 14.11.2006, Ухвала, Верховний Суд України. необхідно було застосовувати ст. 71 КК, оскільки призначене покарання за новим вироком (3 роки 6 місяців позбавлення волі за злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК) більше покарання за попереднім вироком (3 роки позбавлення волі за злочини, передбачені ч.ч. 2, 3 ст. 140 КК 1960 р.), а тому можливі тільки варіанти № № 2–3 призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК.

З метою об'єктивності, відзначимо, що серед суддів апеляційного суду Запорізької області існує і інша точка зору про те, що у всіх вищезгаданих випадках — ч. 4 ст. 70 КК і ст. 71 КК застосовуватися не можуть, оскільки особа відбула повністю покарання за попереднім вироком, а тому попередній вирок і покарання відбуте після нього, не повинні враховуватися зовсім, а тому суд зобов'язаний призначити остаточне покарання тільки за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 70 КК.

Ми не можемо погодитися з даною точкою зору (варіанти № № 2–3), з наступних підстав:

по-перше, в даному випадку прямо порушуються вимоги ч. 4 ст. 70 КК про те, що якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення вироку у першій справі, то покарання йому призначається за сукупністю злочинів. У цьому випадку в строк цього покарання, зараховується покарання, відбуте повністю за попереднім вироком. Аналіз ч. 4 ст. 70 КК свідчить про те, що судді зобов'язані в даній ситуації враховувати покарання призначене по попередньому вироку, незалежно від того, відбув чи не відбував засуджений покарання по ньому;

по-друге, відповідно до роз'яснень даних у п. 25 постанови Пленуму питання про застосування сукупності вироків в даних ситуаціях може вирішуватися тільки коли застосовані правила, передбаченні ч. 4 ст. 70 КК [202] Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах, с. 268. .

Приклад:Районний суд вироком від 07.11.2005 р. засудив В., раніше судимого 13.01.2005 р. за ч. 2 ст. 185 КК, ч. 1 ст. 309 КК на 3 роки обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК, — за ч. 3 ст. 185 КК на 4 роки позбавлення волі, за ст. 198 КК на 1 рік позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі, а на підставі ч. 4 ст. 70 і ст. 71 КК остаточно призначено йому покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі. Із матеріалів справи вбачається, що В. вчинив крадіжки 12.02.2004 р., 05.09.2004 р., 20.12.2004 р., 11.03.2005 р., 25.04.2005 р., а також вчинив, злочин, передбачений ст.198 КК, 08.04.2005 р. [203] www.nau.kiev.ua № 5-3809км06, 16.11.2006, Ухвала, Верховний Суд України. .

Таким чином, місцевий суд помилково одночасно застосував правила, передбаченні ч. 1 ст. 70 КК, до злочинів, які були вчинені як до постановлення попереднього вироку, так і після нього. Після чого, не правильно застосував правила, передбачені ч. 4 ст. 70 КК.