В. Білоконев - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

Приклад другий:Місцевий суд вироком від 17.02.2006 р. засудив С., раніше судимого 22.10.2004 р. за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК, — за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки 2 місяці позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК остаточно призначене тому покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. Як вбачається із матеріалів справи С. вчинив, злочини, передбаченні ч. 3 ст. 185 КК — 22.01.2004 р. та 08.09.2005 р. Верховний Суд України, скасовуючи вирок, відзначив, що суд С. вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК у січні 2004 року, тобто до постановлення попереднього вироку, а тому суд повинен був призначити йому покарання за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК та 71 КК [197] www.nau.kiev.ua № 5-5498км06, 23.11.2006, Ухвала, Верховний Суд України. .

На наш погляд, суд повинен був призначити покарання наступним чином, спочатку:

а) за злочин передбачений ч. 3 ст. 185 КК, (які той вчинив з 22.01.2004 р.);

б) потім за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК (між призначеним покаранням та покаранням, призначеним вироком від 05.12.2002 р.);

в) після цього за злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК (які він вчинив 08.09.2005);

г) і останнє, за правилами, передбаченими ст. 71 КК.

3. Правила, передбачені ч. 4 ст. 70 КК, на наш погляд, можуть бути застосовані тільки на другій стадії призначення покарання, тобто тільки після застосування правил, передбачених ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку . Застосування ч. 4 ст. 70 КК після призначення покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК, для злочинів, які були вчиненні як до постановлення попереднього вироку, так і після нього , є помилкою.

Приклад перший:Районний суд вироком від 26.04.2005 р. засудив Д., раніше судимого 07.09.2000 р. за ч.ч. 2 і 3 ст. 140 КК 1960 р. на 3 роки позбавлення волі, — за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, за ч. 3 ст. 187 КК на 10 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі, а згідно вимог ч. 4 ст. 70 КК до покарання, призначеного за ч. 3 ст. 185 КК за цим вироком зараховано покарання, відбуте за вироком від 07.09.2000 р. Із матеріалів справи вбачається, що Д. вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК, — 23.02.2000 р., а злочин, передбачений ч. 3 ст. 187 КК, — 22.12.2004 р. Верховний Суд України, змінюючи вирок, відзначив, що суд невірно застосував кримінальний закон, зарахувавши покарання, відбуте за вироком від 07.09.2000 р., без визначення його за сукупністю злочинів у порядку ч. 4 ст. 70 КК. Як убачається із матеріалів справи, Д. у 2000 р. був засудженим за ст. 140 ч.ч. 2 і 3 КК, а крадіжку той вчинив до засудження за попереднім вироком. Тому в даному випадку суд мав визначити за сукупністю злочинів покарання спочатку на підставі ч. 1 ст. 70 КК за останнім вироком, а вже потім за ч. 4 ст. 70 КК. Колегія суддів пом’якшила покарання Д. за ч. 3 ст. 187 КК до 8 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 1 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК та ч. 3 ст. 187 КК визначила йому покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі, а згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення більш суворим покаранням за даним вироком того покарання, що було призначене за вироком від 07.09.2000 р., остаточно визначила йому покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі [198] www.nau.kiev.ua № 5-5035км06, 14.11.2006, Ухвала, Верховний Суд України. .

Таким чином, місцевий суд помилково одночасно застосував правила, передбачені ч. 1 ст. 70 КК, до злочинів, які були вчинені як до постановлення попереднього вироку, так і після нього. Після чого, не правильно застосував правила, передбаченні ч. 4 ст. 70 КК, «до покарання, призначеного за ч. 3 ст. 185 КК за цим вироком зарахував покарання, відбуте за вироком від 07.09.2000 р.».

Однак, на наш погляд, Верховний Суд України, фактично помилку районного суду не виправив і сам допустив ту же помилку, застосувавши правила, передбачені ч. 4 ст. 70 КК, після призначення покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК, для злочинів, які були вчиненні як до постановлення попереднього вироку, так і після нього. З нашої точки зору, ці помилки суддів носять методологічний характер і пов’язані з тим, що судді «буквально» тлумачать правила, передбачені у п. 25 постанови Пленуму про те, що «спочатку (покарання призначається — В.Б.) — за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього — за правилами ч. 4 ст. 70 КК». Між тим, у постанові Пленуму річ йде про застосування правил, передбачених ч. 1 ст. 70 КК, на цій стадії тільки тоді, коли засуджений вчинив злочини , а не один злочин, як у нашому випадку. Тому на цій стадії, не обов’язково призначення покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК.