Святослав Караванський - До зір крізь терня, або хочу бути редактором

Іноді бажання автора чи авторки українізувати свій виклад веде до створення штучних псевдоукраїнських форм. Ідіома видимо-не-видимоцілком українська, хоч через її часту вживаність їй варто іноді знаходити синоніми. У “котячій” оповідці молода авторка змушує свого словомовного кота говорити так: “Серед каміння мишви бачено-не-бачено”.Слова видиво, видимий, видющий, видко, видно, видовище,не кажучи про діялектні видіти, видатитощо, споконвіку українські. Ідіому видимо-не-видимоподибуємо у Квітки-Основ’яненка. Отже, бажання позбавити цю форму українського громадянства нічим не виправдано. Коли ж автор з якихось причин “має зуб” на цю ідіому (як зачовгану), то є широчезний вибір синонімів, які можуть її заступити (див. бесіду “Ніж-на-ніж із повстяним койне”, стор. 25). Нема слова, що мова повинна розвиватися і шукати нових форм передачі думок. Але бачено-не-баченоніяка не нова форма – це те саме в іншій тарілці або калька. Вона навряд чи захопить широкий загал. Коли вже авторка обділила кота даром мови, то хай ця мова відповідає котячому способу мислення. Тоді кіт говоритиме приблизно так: “Серед каміння мушви, як у шолудивого пса бліх”.Варто додати, що “українізуючи” вираз видимо-не-видимо,авторка заразом толерує такі слова, як взаправду(направду) або ніяку значенні російського никак(у тексті авторки слово ніякзначить виглядає):“Ніяк ти у пастку потрапила?”. Цей пасаж по-нашому мав би звучати так: “Виглядає,ти у пастку потрапила?”.

До абсолютно штучних слів належать і слова спекотнийта спекотно.Цих слів не зафіксовано в українській живій мові. Їх нема у словниках виданих до 60-х років минулого століття. Хибна думка, породжена вихованими в російськомовній культурі “украінскімі” інтелігентами, ніби слова жаркийі жарконеукраїнські, змусила письменних українців скалькувати (по-етапно) з російської мови слова спекотнийі спекотно.Хід думок у по-етапному калькуванні такий: російське жара– по-нашому спекота;отже, російське жаркий– по-нашому спекотний.І це неживе слово, заряснівши у творах різних жанрів, здобуло популярність серед “писателів”, зайшло до словників, хоч живим – розмовним – так і не стало. Я дуже сумніваюся, щоб хтось колись говорив: “Як сьогодні спекотно!”.Не згадуючи слова жарко,що його почуємо найвірогідніше, наведу кілька можливих варіянтів: “Як сьогодні пече (палить, шкварить, парить, пражить)!”.Цікаво, що навіть РУС, виданий у 80-х роках XX століття, перекладаючи російське жарко (у значенні присудка) не наводить слова спекотно,а лише жарко, гаряче, варко.

Молоді літератори, взоруючись на старше покоління, й собі полюбляють слово спекотний.А воно не додає природности їхньому письму. Пише молода авторка: “Обідали в кімнаті – тут не так спекотно,як у саду…” і далі “…серпень почався з нестерпного спекотногоштилю”. Якби на мене, я б виправив ці кавалки так: “Обідали в хаті – тут не так гаряче,як у саду…” і “…серпень почався з нестерпного пекучогоштилю”. Але, як кажуть, смаки не збігаються.

Безперечно, що всі слова нашої мови кінець-кінцем утворено штучно. Штучно створені вони пройшли випробу часом продовж десятків, коли не сотень поколінь мовців. Це забезпечило їм знак мовної якости. Але, як казав товариш Сталін, винищуючи однопартійців, незамінимих нема. Тож і якісні слова можна міняти. Тільки треба знаходити не гірші, а кращі зразки.

Уживання іноземних слів у мові завжди викликало неоднозначну реакцію з боку і літературознавців, і читачів, і навіть з боку політичних середовищ. І то не тільки у нас, а й у ряді світових націй. Деякі держави мають законодавчі рогатки, щоб не допускати поширення іноземної лексики. Ставши над політичними пристрастями, важко заперечити потребу вживання таких слів, як бумеранг, шантаж, кардіограматощо. З другого боку, важко погодитися – хоч існує і протилежний погляд – з уживанням слова слог[ґ]анзамість гаслоабо креативнийзамість творчий.Яка потреба в такому “інтернаціоналізмі”? Іноземні мови були й будуть джерелом збагачення нашої мови, але не коштом заміни віками усталених форм, а коштом винайдення нових засобів відтворення дійсности. Прикладом вдалого введення іноземної лексики у нашу мовну стихію може служити хоч би й слово парадуватися– утворене від слів параді парадувати,яке може заступати цілий вираз виставляти себе на показ.У деяких мовних конструкціях вживання цього слова цілком виправдане. Проте впровадження іноземної лексики потребує певного досвіду, і не завжди і не всім таке впровадження вдається.