Степан Наливайко - Таємниці розкриває санскрит

Прізвище Мазепа , що його мав гетьман Іван Мазепа, видатна постать в історії України, давно привертає увагу своєю незвичністю і загадковістю. Пов'язування його з діалектним мазепа — «грубувата й проста людина», «замазура»(РВЗ,550), аж ніяк не може вважатися задовільним. І насамперед з огляду на соціальний статус предків українського гетьмана, які походили з родовитої і старовинної української шляхти, професійним та спадкоємним заняттям якої була військова справа.

Сам Іван Мазепа володів польською, італійською, німецькою, французькою та «досить міцно», за Пилипом Орликом, татарською мовами. За тим же Орликом, Іван Мазепа, відвідуючи київську Академію, любив промовляти «мовою Тита Лівія і Цицерона», себто латиною. Він чудово володів пером, мав неабиякий ораторський хист і був завзятим книголюбом, зібрав рідкісну бібліотеку. Йому присвятили свої твори Байрон і Гюго, Словацький, Рилєєв і Пушкін, Шевченко, Руданський, Лепкий і Сосюра, що засвідчує непересічність постаті Івана Мазепи як історичного діяча й українського гетьмана, єдиного з усіх гетьманів після Богдана Хмельницького, котрий найдовше тримав гетьманську булаву (цілих 20 років!) і позбувся її сам, а не через старшинську змову чи московську волю. Він був, як свідчать вітчизняні й зарубіжні його сучасники, аристократом із голови до ніг. Тим важливіше дошукатися справжнього походження і значення прізвища Мазепа .

Ось що пише про нього Осип Бодянський у передмові до свого «Реєстру Війська Запорозького», вперше виданого 1875 року:

«Що Мазепа прізвище козацьке на правому Задніпров'ї, доказом тому, по-перше: декілька козаків Мазеп , внесених уже в «Реєстри» Хмельницького, які:

1). Черкаського полку сотні Лазара Петровича Васько Мазепа , і тут же сотні Домонтовської Сергій Мазепенко;

2). Полку й сотні Білоцерківських Мирон Мазепа ;

3). Уманського полку сотні Романівської Максим Мазепа ;<166>

4). Кальницького полку сотні Оментовськоі просто Мазепа ; а за Дніпром у Полтавському полку і сотні Василь Мазепа ; Миргородського полку сотні Краснопільської теж просто Мазепа ; по-друге, є село там же, Мазепинці , звичайно ж, по родоначальникові Мазепі так назване… Село Мазепинці Київської губернії коло Білої Церкви. Один з українських літописів (Самовидця) прямо каже, що Мазепа родом з околиць Білоцерківських, де село Мазепинці і по «Реєстрах» козак Мирон Мазепа: «Того ж року (1687) в липні місяці військо постановило Гетьманом Осавула Військового Івана Мазепу, роду шляхетського, повіту Білоцерківського старожитньої шляхти Української і у війську значного»(Реєстр, 27).

Тож виходячи з усього цього, слід шукати нового тлумачення прізвища Мазепа , яке, судячи з усього, найімовірніше мусить пов'язуватися з військовою справою чи з військовими реаліями. І погляд насамперед слід звернути на індійські факти, оскільки в індійській історії виняткову роль відігравали так звані кшатрії, воїни, які складали окремий стан давньоіндійського суспільства. І саме від слова кшатр (іран. хшатр ) утворилося наше цар , а прізвищ на Цар- маємо чимало серед запорозьких козаків та сучасних українців. Що має засвідчувати приналежність їх носіїв не до царського роду, а до воїнського стану. Бо цар, правитель, за давньоіндійськими уявленнями, мав походити якраз із воїнського стану. І, до всього, усі чотири стани давньоіндійського суспільства відображені в давніх і сучасних українських прізвищах.

І тут привертає увагу індійське ім'я Махіпа , фонетично напрочуд близьке до прізвища Мазепа . З українським прізвищем індійське ім'я зближує те, що це суто кшатрійське, воїнське ім'я, воно дається тільки представникам воїнського стану, а брахманам, вайш'ям та шудрам не дається. Ім'я Махіпа (мовою хінді — Махіп ) і сьогодні поширене чоловіче ім'я, його, наприклад, має відомий індійський прозаїк Махіп Сінх, виходець, як про це свідчить прізвище Сінх — «Лев», з войовничих пенджабців.

Ім'я Махіпа складається з Махі + па , де Махі — «земля», «країна», а па — «захисник», «охоронець»(СРС, 359, 506). Тобто махіпа дослівно означає «захисник, охоронець землі/країни», іншими словами, «правитель», «володар», «князь», «цар», отже, й «гетьман». Що передає основну функцію воїнського стану — захищати свою країну, народ, землю. Компонент — па сходить до індоєвропейського па — «охороняти», «захищати», «берегти», яке наявне в українських пан, пані, панна та інших словах. Па має синоніми — пала, — палак, — паті , які зі словом махі творять важливі соціальні терміни й поширені імена. Ці синоніми мають <167> паралелі й на українському ґрунті. Санскритське палак , що має і значення — «воїн», «цар»(СРС, 392), у формі — полк бачимо в князівських іменах Святополк та Ярополк ; перше ім'я означає «Захисник світу», а друге — «Бик-захисник», де Яр — споріднене із санскритським вар «муж», «самець», «бик»(СРС, 565). А бик — суто воїнська категорія; боги, царі та могутні воїни найчастіше порівнюються саме з биком, як, скажімо, в «Слові о полку Ігоревім» князі означаються яр-туром чи буй-туром. Історія знає скіфського царя Палака і його столицю Палакій біля теперішнього Сімферополя на городищі Керменчик. Античні історики знають і скіфське плем'я пали , а на південному березі Чорного моря, навпроти Криму, давню державу Пала . Що спонукає уважніше придивитися й до етнонімів поляни й поляки .