Степан Наливайко - Таємниці розкриває санскрит

Прізвище Мазепа , як і його індійський двійник, постало з дуже давнього й украй важливого соціального терміну на означення правителя, царя. Прізвище залишалось, але первісне значення терміну втрачалося, затемнювався зміст і прізвище починали пояснювати за першою-ліпшою асоціацією, найчастіше хибною. Іноді термін міг із різних причин прибирати певного негативного відтінку, напочатку зовсім не властивого йому. Таке сталося, зокрема, із синонімами до махіпа — словами кшатрапаті, кшатрапа і дешапаті . Колись повнокровне слово кшатрапа прибрало форми сатрап і стало означати залежного від когось правителя або свавільного <171> адміністратора. Термін дешапаті (іран. дехпат ), досл. «володар країни», прибрав форми деспот і значення «правитель із тиранічною владою», «гнобитель», «свавільна людина», «самодур».

Наше тлумачення прізвища Мазепа підтримують й інші факти.

У Білоцерківському полку «Реєстр» 1649 року не засвідчує жодного прізвища на Цар -, зате подає кілька прізвищ, значеннєво тотожних прізвищу Мазепа . Це важливо з огляду на те, що в цьому полку (Білоцерківська сотня) служив козак Мирон Мазепа, а сам Іван Мазепа походив якраз із Білоцерківщини. Тож одним із таких прізвищ є Гопя — його мав козак Ольховецької сотні Василь Гопя (РВЗ, 189). У санскриті гопа — «пастух», «сільський староста», «цар» і «воїн» (СРС, 197). В епосі та інших пам'ятках Крішна має імена Гопа, Гопала (мовою хінді — Гопал ), а в цьому ж «Реєстрі» засвідчено десять носіїв прізвищ Гупал, Гупало та Гупаленко . Слово гопа складається з го+па , де — па той самий компонент, що і в махіпа , тобто має значення «захисник», «охоронець», а го — «бик», «корова», а також «земля», оскільки, за давніми уявленнями, корова і земля — обидві годувальниці. Тобто гопа означає дослівно «захисник корів/худоби», «пастух», а водночас — «захисник землі», тобто «правитель», «цар». Епітет Гопа мав і Шіва, оскільки він, як і наш Влес, «скотій» бог в індійській міфології. Терміном Гопа ще означалася верства пастухів, скотарів, належних до третього стану давньоіндійського суспільства, так званих вайш'їв, тобто селян (від санскр. віш , яке тотожне нашому весь «село» і первісно означало «плем'я», «народ», «люди», «всі» — СРС, 606); до вайш'їв іще входили землероби, ремісники й торговці. Крішна та його старший брат Балвір виросли серед пастухів. Дочки й дружини пастухів — гопі були закохані в Крішну і під його чарівну сопілку водили радісні хороводи. Через це Крішна мав епітет Гопінатх , тобто «Цар пастушок»; інші його епітети, що містять компонент Гопа -: Гопеша - «Пастух/Цар-бог», Гопендра — «Індра пастухів», тобто «Владика пастухів», Гопаті — «Господар/Батько худоби» тощо. В Індії і сьогодні є свято гопаштамі , яке відзначається того дня, коли Крішна, за переказами, став пастухом. Сучасне індійське місто Гваліор раніше називалося Гопагірі , тобто «Пастух/Цар-гора».

Компонент Гопа як перший або другий компонент входить у двоосновні імена, давні й сучасні. Ім'я Гопачандра мав цар, що правив у VI ст.: — чандра тут означає «місяць», а все ім'я тлумачиться як «Цар/Пастух-місяць». Це ім'я тотожне імені Крішначандра ; видозмінену дещо форму його має відомий індійський письменник Крішан Чандар, твори якого не раз перекладалися українською <172> мовою і автором цих рядків. У середньовічній пам'ятці «Океан сказань» кашмірського поета Сомадеви (Сома теж означає «Місяць») згадується цар Дгармагопа — «Захисник дхарми/віри», яке тотожне іменам Дгармапа, Дгармапала, Дгармапаті .

Синонімами імені Гопа є Гопака (мовою хінді — Гопак ), Гопала ( Гопал ), Гопалака ( Гопалак ), Гопаті . Наш знаменитий гопак має прямий стосунок до цих імен. Крішна — пастуше і воїнське божество, і гопак , дослівно «пастушок» був їхнім ритуальним танком. Показово, що гопак був і найулюбленішим танком запорозьких козаків.

Таким чином, імена Гопа й Махіпа виявляються семантично тотожними. Первісно походячи з термінів на означення правителя, царя, вони з часом стали популярними чоловічими іменами, причому переважно для вихідців із воїнського стану.

Ще одне прізвище, цікаве в цьому плані, теж засвічено в Білоцерківському полку — Рай та похідне від нього — Райко . Козак Юрко Рай служив у Антонівській сотні, а Дмитро Райко — в Коростишівській (РВЗ, 190, 199). Рай у мові хінді означає «князь», «цар», «поміщик». Сюди ж лягає і циганське рай — «ватажок», «начальник», «циганський барон». Як відзначає академік Олексій Баранников, індолог і уродженець Золотоноші, рай — сучасна вимова давньоіндійського радж, раджа — «цар». Після імені слово рай має значення «пан», «добродій» (Лаллу, 178). Рай , як і його різновид рой , часто вживане як окреме прізвище і як компонент у двоосновних іменах: Крішнадева Рай та Рагхунатх Рай — індійські правителі XVI ст.; Райдас — середньовічний релігійний діяч; Раммохан Рой (1772–1833) — відомий реформатор індуїзму; Монмотхо Рой — бенгальський письменник, автор першої в Індії п'єси про Тараса Шевченка; Амрітрай — сучасний індійський письменник, син Премчанда, класика індійської літератури (1880–1936). Справжнє імя Премчанда — Дганпатрай Шрівастав; перше оповідання його з'явилося українською мовою ще 1926 року саме в перекладі О.Баранникова, чия індологічна діяльність починалась у Києві.