Володимир Василенко - Війна проти української мови як спецоперація для «остаточного вирішення українського питання»

Отже, В. Яворівський своєю бездіяльністю сприяв шахрайській оборудці, за допомогою якої було створено видимість правомірності юридично нікчемного акту під назвоюзакон «Про засади державної мовної політики». Не встигли висохнути чорнила на підписі В. Литвина, як В. Колесніченко заявив, що підпис Голови Верховної Ради України свідчить про правомірний характер ухваленого законодавчого акту.За всіма ознаками поведінку В. Яворівського слід кваліфікувати як співучасть у вирішальній і завершальній стадії спецоперації проти української мови.

Поведінка парламентської і позапарламентської опозиції до, під час і після ухвалення антиукраїнською парламентською більшістю антиконституційного мовного законопроекту під назвоюзакон дає підстави для висновку, що опозиційні лідери обмежились лише словесною критикою нинішньої влади та чисто декларативними засудженнями її антидержавної мовної політики. Їхні акції насправді являли собою імітацію політики спротиву сваволі влади і слугували засобами передвиборчих технологій і самопіару. З огляду на тотальне і зухвале нехтування владою Конституції і законів України при просуванні мовного законопроекту Ківалова-Колесніченкапарламентська опозиція мала право і обов’язок блокувати роботу Верховної Ради, зокрема призначену на 30 липня 2012 р. позачергову сесію Верховної РадиVI скликання, та організувати масштабну загальноукраїнську акцію непокори. Натомість депутати опозиційних фракцій не чинили жодного спротиву проведенню цієї сесії, хоча було зрозумілим, що її скликання має стати черговим етапом здійснення антиукраїнськими силами спецоперації і торуватиме шлях до скріплення сфальсифікованого мовного закону підписами В. Литвина та В. Януковича.

Лідери парламентської опозиції не відгукнулись на запрошення взяти участь у всеукраїнському постійно діючому Форумі «На захист української мови і державності», який було започатковано 25 вересня 2012 р. за ініціативи громадських організацій, творчих спілок, академічних наукових установ України та окремих партій, зокрема УНП. До роботи Форуму на наступних його етапах (6 жовтня 2012 р. та 21 лютого 2013 р.) долучились представники ВО «Свобода», та деяких інших політичних партій. Але лідери Об’єднаної опозиції та «Удару» продовжують ігнорувати діяльність Форуму. Їхня пасивність і небажання працювати з структурами громадянського суспільства, з одного боку, демобілізує і деморалізує українську більшість, а з іншого, — заохочує антиукраїнські сили до подальших провокативних і злочинних дій, спрямованих на руйнацію української України та підвалин її державності.

Мовна політика, здійснюванарежимом В. Януковича на догоду кремлівським імпершовіністам і спрямована на офіціалізацію російської мови, створює стратегічну загрозу для майбутнього України як незалежної національної держави. Це визнають представники російського політичного істеблішменту, як опозиційні, так і провладні. Так, авторитетний російський філософ і політолог Александр Ципко писав: «Україна, в якій другою державною мовою буде російська, — це вже не Україна, а друга паралельна Росії російська держава» /"Одесса как зеркало нынешней колонизации русского мира" — Российская газета, 29.09.2007 /. Зазначаючи, що дискусії щодо української мови не є пустопорожніми суперечками, Ігор Померанцев сказав: "Без мови не буде нації — в політичному сенсі цього слова. Без мови місце нації посяде колоніальне желе, а держава Україна стане болотяною місцевістю" ("В защиту неродного языка" — Радио Свобода, 2.03.2011; http://www.svoboda.org/content/blog/2325768.html).

Відомий російський політик і правозахисник Валерія Новодворська, висловлюючи жаль з приводу того, що "мова її народу стала формою поневолення інших народів, інших мов і культур, чи то в Литві, Латвії, Білорусі, Україні…", зазначила, що для України мовне питання — це питання самого її існування і наголошувала: " Мовою (російською — В.В.) вас доб'ють. Разом з нею прийде Росія. Остаточно і безповоротно". /День 30–31.07. 2010 та 13.11.2012; Слово просвіти, 9-15.08.2012/.

Константін Косачев, на той час голова Комітету з міжнародних питань Держдуми РФ і нинішній керівник Россотрудничества, вказуючи на послуговування значною частиною населення України російською мовою як позитивний факт зазначав: "Але так само вочевидь, що в разі надання цій мові таких же повноважень і свобод, як українській, могла б постраждати вже українська мова, що було б зовсім неправильно для долі державності, суверенітету України " ("Росія не радить Януковичу "підсилювати" російську мову" — Українська правда, 11.03.2012).