Яніка Мерило - Я від Янiки

Історія Nokia починається з 1865 року, коли Фредерік Ідестам заснував першу паперову фабрику в Тампере, а другу – в маленькому фінському містечку Nokia (Нокіа). Звідти й ім’я майбутнього виробника мобільних телефонів. Але в ті 1800-і – 1900-і роки попереду ще була довга історія виробництва електроенергії, гумових виробів і кабелів. Можливо, ви пам’ятаєте, були навіть шини Nokia. У 1980-х компанія стала третім найбільшим у Європі виробником телевізорів, але настала криза, і компанія вирішила сконцентруватися на діяльності, яка займала лише кілька відсотків від обороту – телекомунікації. Виробництво шин вивели з корпорації і сконцентрувалися на зв’язку, а незабаром – на мобільних телефонах. У результаті керівник Nokia наклав на себе руки, і до важелів правління прийшов Йорма Олліла, який разом із командою вивів майже збанкрутілу компанію у світові лідери.

Як і Nokia, так і Олліла був наповнений життям. Коли один журналіст наважився написати, що «Олліла напрочуд малого зросту й у нього неширокі плечі», інші журналісти збунтувалися не на жарт. Як таке взагалі можна писати? У великого керівника просто не можуть бути неширокі плечі. А під час прес-конференції всі завмирали, відстежуючи приховані сигнали – якого кольору у Олліла краватка або як він моргнув, щоб зрозуміти, купувати акції чи продавати. Усі сайти зависали від навантаження, бо дуже багато жителів Фінляндії були малими акціонерами Nokia, і під час прес-конференції перезавантажували форуми і новинні сайти, чекаючи будь-якого сигналу «купувати або продавати».

Це був час, коли ми отримали субпідряд від Nokia, потім від Microsoft і ще декількох компаній. Ніщо не віщувало швидких змін.

Приблизно тоді нашим клієнтом став і Arvopaperi – незалежна медіакомпанія з журналом і найпопулярнішим новинним сайтом у сфері інвестицій. У наглядову раду Arvopaperi входили керівники банків і фінської біржі, оскільки було вирішено, що саме ця платформа повинна бути об’єктивним і незалежним джерелом біржової інформації, новин і аналізів.

Панувало відчуття постійного тріумфу інтернет-технологій, і десь у 2001 році Arvopaperi запропонувала викупити нашу IT-компанію. Ніщо не віщувало, що ця бульбашка ось-ось лопне і що у сфері IT взагалі є пузир. Усе йшло вгору нереальними темпами. Мені був приблизно 21 рік.

Настрій був урочистий і бойовий. Ми писали презентації нашої компанії з недитячими валюаціями. Пам’ятаю, як на останню сторінку презентації я вставила фото мого улюбленого Jaguar S-type і на фон вирізала пісню Pet Shop Boys «I’ve got the brains, you’ve got the looks, let’s make lots of money» – «У мене є мізки, ви собою класні, давайте заробимо купу грошей».

Трохи епатажу було сприйнято з гумором, бо тоді керівником фінської біржі й Arvopaperi був зовсім непростий бізнесмен, який, свідомо чи ні, копіював Гордона Гекко з фільму «Уолл-стріт», де амбіції були цілком дозволені, – greed is good. Він посміявся, побачивши фото «Ягуара», і ми подружилися на довгий час. А потім ці спогади увійшли і в ролик на честь 30-річчя Arvopaperi, який і зараз ще можна знайти в YouTube.

Приблизно тоді ж грянув грім. Точніше, саме тоді, коли в березні 2000 року ми вели переговори про продаж. Пузир лопнув, коли цього ніхто не чекав. Аналітики ще ввечері впевнено писали, що «повітря у валюаціях, звичайно ж, є, але стрімке зростання продовжиться».

Що ж трапилося? Простіше кажучи, винахід інтернету і його вихід в маси дозволили народитися цілком новому типу бізнесу – доткомам (це кінцівки адрес більшості домашніх сторінок – .com). Старому бізнесу довелося перебудувати свої процеси й запит на нове, на те, що нещодавно народилося. У 1993 р. створили перший браузер Mozilla, а до кінця 1997-го вже у третини домогосподарств у Штатах був інтернет.

Масово створювалися нові стартапи, які швидко зрозуміли, що «медіа й піар – наше все». Енергія й ресурси часто вкладалися вже не у створення реального продукту, а в рекламу й маркетинг. Як сказав керівник однієї великої компанії: «Кожного разу, коли я даю пресконференцію, акції компанії піднімаються на 15 %. Тому ми вирішили проводити конференції щопонеділка».

Але ситуація досить швидко вийшла з-під контролю, і реальні показники обороту й прибутку вже навіть суто теоретично не могли відповідати міфічним захмарним очікуванням, створеним самими компаніями, медіа та аналітиками. З 1995-го по 2000 рік індекс Nasdaq піднявся на 400 %. Очікування зростання або «price to earnings» були в середньому 200, у той час, як більшість компаній були збитковими.