Андрей Паламар - That's all

Все перемішалося в моїй голові і я мрію про подорож у часі, іноді мені хочеться кинути все і облити когось кип’ятком із чайника, іноді — відлити з вікна, іноді — заснути (в мене ж бо безсоння), а іноді — поботанити, хоч і не можу себе заставити, але дуже хочу…

and the dreams of which I dying are the best of I was had

І знаєш? Знаєш, що назавжди залишиться таємницею, яку знаємо лише я і ти (єдине, що нас зв’язує)?

Це твоє ім’я.

Я хотів написати третю історію, третю частину, третю новелу, все, що трапилося якраз тоді, коли я усвідомив той ланцюг і скинув його з себе, ти зникла з душі, але лишилася в мозку, хоч я тебе вербально навіть не бачу, ти просто є і я це знаю, цього вистачає, щоб полонити мій мозок, це кінчене створіння, яке іноді живе саме по собі, як і мій статевий член…

Для того, щоб написати цю третю історію, яка все більше і більше поєднується з ізотеричною символікою, мені були потрібні дії, потрібні мечі, а не посохи, себто намір. Всі інші масті спокійно стоять в стороні і спостерігають, вони зникли тоді, коли я втратив до тебе хоча б якість почуття, але я не зміг витримати того, що я досі лишився ніким у твоєму житті, це мене лякає…

Потрібна була трійка! Потрібна була гармонія, що поєднала б першу частину, двійку, і другу, одиницю. Два, один і три…

Я знаю, що спочатку була двійка, символ жінки і водночас зла, ілюзія — його ім’я, я все тоді придумав, від початку до кінця, я перефразував те, що відбувалося насправді, я зробив із нічого купу шизофренічних відчуттів і ілюзорних галюцинацій, я вірив у те, що все було насправді, я був настільки сонний і розбитий і втомлений і апатичний і дурний і хворий і психічнохворий і розумний і з синдромом Дауна і геніальний і сліпий і німий і глухий і креативний і божевільний і загублений і розчарований і закомплексований і спермотоксикований і задрочений анімою з комп’ютерними ігрищами, що мені нічого не лишалося, як придумати собі ілюзію, розбавити реальне життя чимось нереальним і приємним, убити в собі людину. Моє я саме створило для мене цю галюцинацію, коли мені здалося, що ти мене пропалюєш своїми очима, моє я убивало мене, вона кидало мене на стіну непорозуміння, воно перетворювало мене на вбивцю, а тих у кого я закохувався на жертв, моє я хотіло крові і емоцій, воно хотіло болю і самому завдавати біль, воно хотіло бути знизу і потерпати від ударів, воно хотіло боротися і здаватися в останню мить, саме це слово мить на клавіатурі вистроїлося в ряд, його можна писати безкінечно, лише чотирма пальцями, що раз у раз натискали б ці чотири клавіші, мить — безкінечна… митьмитьмиьтмиьтмитьмитьмитьмиьмитьмитьмтьмьмитмитьмьмьтмтьмтьмтьмтмимить. Я убив у собі людину, я убив у собі все, чого прагнув від тебе, я лишився сам на сам із своїм я, яке продовжувало боротися зі мною, але здавалося в останню безкінечну мить, уже тоді коли я був готовий здатися… Я вимагало від мене дій…

Он сказал, акция какая-то… акция какая-то…

Я написав тобі… знову… «Ти любиш читати художню літературу, думаю я дещо написав, що тобі сподобається7 ПС. В мене психічна хвороба — еротографоманія (див. Вікіпедію)», але я тоді збрехав, у мене цілий арсенал психічних хвороб, які я від усіх приховую, лише дозволяючи собі сп’яну розмовляти з духами дерев, дивитися з-за них за іншими людьми, танцювати серед восьми дерев і думати, чи було б прикольно роздягнутися в лісі і подрочити, поки ніхто не видить?

Я повторюю собі: «Трахни всі свої установки! Трахни всі свої обов’язки! Трахни всі чужі права! Трахни себе, свій мозок і свою душу! Люби себе! І люби інших! Але себе, правда, більше!» і чекаю на твою відповідь, яка цілком можливо не прийде через глюк контакту чи твого наміру мене послати… шо ти хош!!!!!!!Ё

До 1 травня лишилося 463 грами гречки, чималий шматок сала, 33 паперових гривні і приблизно 4 гривні копійками, плюс 200 гривень з написом «НЕ Є ПЛАТІЖНИМ ЗАСОБОМ» і умовами якоїсь акції на зворотному боці *Он сказал, акция какая-то… акция какая-то…* виживу… навіть на одній гречці!

if mind lose control then writeln(‘FatalError: User is invalid‘)

else say to mother/sister/brother(‘Піздєц, я скоро єбануся’);

І піти дивитиси балет!

А ти мовчиш… Повідомлення побачила, в онлайні, але мовчиш… І як з тобою спілкуватися, що з тобою робити, з чим тебе їсти?

Щойно, як йшов у душ, побачив тебе. Нуль емоцій з мого боку і нуль з твого, ми квити, але я ще раз довів, що існую. Цікаво лише, чи ти у це повірила.

Написав тобі купу матюків, навіть натиснув контрал+ентер, потім боявся цілий тиждень тебе побачити, бо було соромно. Лише коли я зайшов знову у інтернет, то побачив, що насправді нічого не відіслалося. Відлягло від серця.