Иван Левицький - Світогляд українського народу. Ескіз української міфології

До одної категорії з русалками треба прилучити й мавок. На Україні розказують, що мавки живуть у лісах, а в Галичині розказують, що мавки живуть на Карпатах у печерах і ввечері виходять на гори, пустують і танцюють. Вночі вони плавають по воді в річках, озерах, хлюпаються в криницях. Де <79> танцюють мавки, там трава росте лучче й густіше. Під їхніми ногами й трава не гнеться. Гойдаючись на березі, вони співають:

Мавки показуються людям в образі гарних дівчат, починають говорити, зачіпають, жартують, і як тільки хто вподобає їх, то вони зараз залоскочуть того на смерть або стинають голову.

Між усіма міфами про другорядних духів український народ найбільше і найповніше розвинув міфи про русалок, може тому, що вода на землі грає найбільшу роль і найбільше зачепила народну фантазію. Пишна картина великої річки в тиху ясну ніч: блискучий, як дзеркало, ставок, жива текуча вода, що поїть землю, дає життя зеленим берегам, вічно ворушиться, гойдає зелену осоку й латаття — все те більш од усього могло навести думку народу на живі, гарні, веселі образи русалок. Ще давні предки українського народу приносили жертви озерам і криницям, любили молитися над водою, звали ріки богинями, світили свічки над криницями й приносили жертви берегиням. І в наші часи народ поважає воду, як святу стихію, як основу світу, як царицю-воду. Кожна сільська хазяйка, загортуючи в печі на ніч жар, приставляє до жару горщок з водою, бо вода й огонь то два янголи, що повинні бути в хаті вдень і вночі. Коло криниць ставлять <80> хрести, образи, каплиці, як коло святого місця, святять воду в криницях весною, а найбільше в засуху. Народ дуже нахиляється до віри в такі чудотворні ікони, що об'являються ніби на воді, на річках, у криницях, бо вони підходять під давню віру в водяних духів, що бувало часами причиною наглого експлуататорства народної віри… Звісна роль свяченої води взагалі, а найбільше Почаївської, що з'явилась на сліду стопи Богородиці, котра зайняла тут місце богині небесної і земної води. Народ постеріг велику силу води на землі і виявив у міфічних образах русалок.

Своїми прикметами русалки близькі до богині Хмари, русалки небесної води, котра так само любить показуватись при воді, бере воду або пере сорочки, пливе на морі, потопає в воді, любить чесати свої коси і не любить сонця. Одна стихія на небі й на землі дала однаковий матеріял для народної фантазії. Танці русалок — то хвиля на воді, а їхні пісні — то шум хвилі. Русалки люблять лоскотати, як лоскоче тіло літня тепла вода, але для необережного чоловіка часом те лоскотання у воді кінчається смертю. Глибокі ковбані і чорториї втягують у себе часом людей; хто топився, то все розказує, що його глибина тягла в себе. Певно се навело на думку народ, що русалки тягнуть людей у воду. Русалки гарні, співучі й веселі, але разом з тим і небезпечні, шкодливі задля людей, як і вода, пишна своєю красою і живучою силою, часом робить людям багато шкоди. Русалки — то грецькі німфи, нереїди, дріади і сирени, богині річок, озер, <81> лісів і печер. Всі вони жили у воді, в лісах, в печерах, любили музики й танці, любили в своїх палатах шити й прясти, манили до себе людей чудовими піснями й потім топили їх у воді.

Тепер народ вірить, що русалки то душі утоплених дівчат та нехрещених дітей. Але був час, що дітей зовсім не хрестили, і можна думати, що тоді народ мав русалок за душі дітей або за людські душі, котрі, по смерті людей, зоставались на якомусь водяному просторі і блукали по ньому, приставши до царства водяних духів. І тепер подекуди на Україні день Петра й Павла зветься проводами русалок, а під Київом і тепер справляють проводи русалок у перший петрівчаний понеділок. Ті проводи звуться розигри або розегри . Розигри дуже похожі на християнські проводи. Молодиці й чоловіки збираються по хатах, по садках, а часом і в корчмі, приносять паляниці, книші, горілку, обідають і п'ють горілку, як на кладовищі на проводи.

Четвер на Зеленому тижні зветься русалчин Великдень, а в піснях русалії звуться святими: мати прокляла сина на святі русаля , і син став явором. [65] [65] Чтенія Имп. Общ., 1866, III, 15.

До русалок прилучаються й міфічні духи нічки. Нічки (німецькі nachtmar, великоруські кикимори) — то жіночі духи, живуть у хатах, пустують вночі по хаті і люблять прясти. Молодиці ховають од них на ніч гребені з прядивом, щоби вони не випряли личок. [66] [66] Труды Чубинск., III, 137. <82>