Див. мою роботу «Bruchstück einer Hysterieanalyse», 1905 ( прим. авт. ).
Horapollo. Hieroglyphica І.ІІ ( прим. авт. ).
Строго кажучи, йдеться про стерв’ятника. Див. мою передмову ( прим. пер. ).
Roscher. Ausf. Lexikon der griechischen und růmischen Mythologie . Artikel «Mut». Bd 1894–1897; Lanzone. Dizionario di mitologia egizia . Torino, 1882 ( прим. авт. ).
Hartleben Н. Champollion. Sein Leben und sein Werk. 1906 ( прим. авт. ).
Über die androgynische Idee des Lebens // Jahrb. f. sexuelle Zwischenstufen. V. 1903. S. 732 ( прим. авт. ).
За свідченням Плутарха ( прим. авт. ).
Horapollinis Niloj, Hieroglyphica . Ed. Conradus Leemans Amstelodami. 1835.
Див. малюнки у Lanzone. P. CXXXVI–VIII ( прим. авт. ).
V. Romer, цит. ( прим. авт. ).
Пор. спостереження у «Jahrbüch für psychoanalyt. und psychopat. Forschungen», в «Internal. Zeitschrift für arztl. Psychoanalyse» і в «Imago» ( прим. авт. ).
Мені здається переконливим припущення, що тут також слід шукати коріння ненависті до євреїв, що виявляється у західноєвропейських народів стихійно і доволі ірраціонально. Обрізання несвідомо прирівнюється до кастрації. Якщо ми ризикнемо перенести наше припущення у первісні часи історії людства, то зуміємо здогадатися, що спочатку обрізання мало виступати пом’якшенням, заміною, відтермінуванням кастрації ( прим. авт. ).
Пор.: Knight Richard Payne, Le culte du Priapе . Bruxelles, 1883 ( прим. авт. ).
Перш за все, йдеться про дослідження І. Саджера, які я можу в істотних аспектах підтвердити на власному матеріалі. До того ж мені відомо, що В. Штекель у Відні і Ш. Ференці у Будапешті прийшли до схожих результатів ( прим. авт. ).
Психоаналітичне дослідження пропонує для розуміння гомосексуальності два факти, які не викликають сумнівів, хоча й не претендують на вичерпне пояснення причини цього сексуального відхилення. Перший факт – згадувана фіксація на потребі любові до матері, другий полягає у тому, що кожна, навіть цілковито нормальна особа здатна на гомосексуальний вибір партнера і хоча б раз у житті робила його й або зберігала у своєму несвідомому, або захищалася від нього за допомогою сильного протилежного налаштування. Дві ці обставини змушують нас заперечувати як намагання гомосексуалів визначати себе як «третю стать», так кладуть кінець спробам розрізняти вроджену й набуту гомосексуальність. Наявність соматичних ознак іншої статі (розмір фізичного гермафродитизму) помітно сприяє прояву гомосексуального вибору партнера, але не є для цього вирішальним чинником ( прим. авт. ).
Е. Solmi, Leonardo da Vinci . 1908, с. 152 ( прим. авт. ).
Там же ( прим. авт. ).
E. Solmi, Leonardo da Vinci , с. 203 ( прим. авт. ).
Леонардо поводиться як той, хто звик щодня сповідатися перед іншою особою і замінив її тепер щоденником. Припущення про те, ким могла бути така особа, дивись у Мережковського ( прим. авт. ).
Наводиться за Мережковським ( прим. авт. ).
Або натурник ( прим. авт. ).
Йдеться про кінний монумент Франческо Сфорци ( прим. авт. ).
За Мережковським. Як прикрий доказ ненадійності і без того мізерних відомостей про особисте життя Леонардо я згадав би, що той самий рахунок у Сольмі (с. 194) відтворюється з істотними відмінностями. Слід припустити, що у тому рахунку флорин означає не старий «золотий флорин», а вживану пізніше грошову одиницю, що дорівнювала 1-2/3 ліри або 33,5 сольдо. Сольмі вважає Катеріну служницею, що деякий час вела домашнє господарство Леонардо. Джерело, з якого почерпнуті обидва варіанти цього рахунку, мені не доступне ( прим. авт. ).
1Катеріна приїхала у липні 1493 р. ( прим. авт. ).
Форми вияву згніченого лібідо у Леонардо, зокрема схильність до педантичної уваги до грошей, належать до рис характеру, що виникають з анальної еротики. Пор.: «Charakter und Analerotik», 1908 ( прим. авт. ).
Тут мистецтвознавець згадає про своєрідну нерухому усмішку, характерну для пластичних творів архаїчного грецького мистецтва – зокрема, егінської скульптури; ймовірно, щось подібне демонструють також твори Вероккйо, вчителя Леонардо, тож подальший виклад потребує обмислення ( прим. авт. ).
Читать дальше