Зиґмунд Фройд - Тотем і табу

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

У сучасній іт. орфографії«un nibbio».

«…das Strahlende zu schwärzen und das Erhabene in den Staub zu ziehen» – рядки з «Орлеанської діви» Ф. фон Шиллера ( прим. пер. ).

Слова Якоба Буркхарда, цитовані О. Константиновою ( прим. авт. ).

«Egli per reverenza, rizzatosi per sedere sul letto, contando il mal suo e gli accidenti di quello, mostrava tuttavia quanto aveva offeso Dio e gli uomini del mondo, non avendo operato nell’arte come si conveniva». [З побожності сівши у ліжку і виповідаючи обставини своєї недуги, він, однак, свідчив, як образив Бога і людство, не виконавши у мистецтві, що належало] Дж. Вазарі ( прим. авт. ).

Edmondo Solmi (1874–1912), професор, італійський історик і філософ, був експертом з мистецтва доби Відродження ( прим. пер. ).

Іт. – «Здавалося, він тремтів щоразу, коли брався до живопису, але ніколи не закінчив нічого з початого, маючи таку високу думку про велич мистецтва, що бачив помилки в тих речах, які іншим здавалися дивовижними».

Іт. – «…як сталося майже з усіма його творами».

Ломаццо Джованні Паоло – міланський художник і теоретик мистецтва XVI ст. – доби маньєризму ( прим. пер. ).

За N. Smiraglia Scognamiglio. Ricerche e Documentі sulla giovinezza di Leonardo da Vinci . Napoli, 1900 ( прим. авт. ).

За W. von Seidlitz Leonardo da Vinci, der Wendepunkt der Renaissance , 1909. Том I., с. 203 ( прим. авт. ).

За W. von Seidlitz Leonardo da Vinci, der Wendepunkt der Renaissance, 1909. Том ІІ, с. 48 ( прим. авт. ).

W. Рater: «У певний період свого життя він, безперечно, майже перестав бути художником» (Die Renaissance. Aufl. 2. 1906). ( Прим. авт. ).

Пор. у W. von Seidlitz, Die Geschichte der Restaurations- und Rettungsversuche ( прим. авт. ).

Як видається, у 2011–2012 група, очолювана Мауріціо Серачіні, отримала докази існування під фресками Вазарі давнішого муру з залишками фрески Леонардо, яка вважалася цілковито знищеною ( прим. пер. ).

E. Мüntz, Léonard dе Vinci. Paris, 1899. S. 18 (У своєму листі з Індії до одного з Медічі, про це дивацтво Леонардо згадує один з сучасників. За J. P. Richter.) ( Прим. авт. )

F. Botazzi, Leonardo biologo e anatomico . Conferenze fiorentine, 1910 ( прим. авт. ).

E. Sоlmi. Leonardo da Vinci [Deutsche übersetzung von E. Ilirschberg.] Berlin, 1908 ( прим. авт. ).

Marie Herzfeld: Leonardo da Vinci der Denker, Forscher und Poet. Jena, 1906 ( прим. авт. ).

Винятком може бути його збірка belle facezie , дотепів. Див. у M. Herzfeld, Leonardo da Vinci , с. 151 ( прим. авт. ).

Малюнок Леонардо з зображенням статевого акту у поздовжньому розрізі тіл, що не може, звісно, називатися непристойним, містить кілька курйозних помилок, відзначених доктором Р. Райтлером (Internat. Zeitschrift fur Psychoanalyse. 1916/17. IV) і розглянутих у контексті психологічної характеристики Леонардо:

«…надмірний дослідницький потяг геть відмовив йому у зображенні статевого акту – як видається, внаслідок дедалі більшого сексуального витіснення. Чоловіча постать представлена у повний зріст, жіноча – лише частково. Хто гляне неупередженим оком на горішню частину цього етюда, так що решта буде чимсь закрита, побачить скоріше жіночу голову – хвилясті пасма, що спадають на чоло і вздовж спини майже до четвертого чи п’ятого хребця, тільки підкреслюють це враження. Жіночі груди демонструють два недоліки: по-перше, естетичний, окреслюючи некрасиві обвислі перса, а по-друге, анатомічну неточність, бо, як дослідник, Леонардо, либонь внаслідок свого відсторонення від усього сексуального, не оглянув достатньо уважно соски годувальниці.

само зручно, як це робили наші пращури. Така поза відображає намір перебувати у жаданому стані тривалий час. Жіночні риси чоловічого обличчя виявляють неприховану огиду: брови насуплені, погляд гидливо звернений убік, губи стиснені, а куточки рота опущені. У цьому виразі обличчя немає ні задоволення, ні прихильності, ні блаженства, ні, бодай, поблажливості – самі тільки обурення і огида.