Ліз Бурбо - П’ять травм і масок, які заважають бути собою

Серед п’яти різних типів залежний найбільше схильний ставати жертвою. Велика ймовірність, що один із його батьків або навіть обидва теж були жертвами. Жертва – це особа, яка створює у своєму житті різного роду труднощі – насамперед проблеми зі здоров’ям – для того, щоб привернути до себе увагу. Це відповідає потребам залежного , якому здається, що на нього ніколи не звертають достатньо уваги. Коли людина нібито намагається в різний спосіб привернути увагу, насправді вона шукає можливість відчути себе достатньо важливою, щоб отримати підтримку. Такій людині здається, що коли їй не вдасться привернути увагу іншого, вона не зможе на нього розраховувати. Це явище можна помітити в залежних , коли вони ще доволі малі. Залежна дитина має потребу відчувати, що якщо вона оступиться, то зможе розраховувати на когось, хто поставить її на ноги.

Ця особа надто драматизує; найменший інцидент набуває для неї гігантських масштабів.

Якщо, наприклад, чоловік не зателефонував дружині й не попередив, що запізниться, вона думає про найгірше і не розуміє, чому він не повідомив і змусив її так страждати. Дивлячись на людину, яка поводиться як жертва, часто запитуєш себе, як їй вдається накликати на себе стільки проблем. Залежний не сприймає ці перипетії як труднощі. Радше проблеми підносять йому цінний подарунок – увагу інших людей. Це дозволяє залежному не відчувати себе покинутим. Бути покинутим для нього набагато болісніше, ніж переживати різні проблеми, які він притягує. Справді зрозуміти це може лише інший залежний. Що більше людина поводиться як жертва, то глибшою стає її травма покинутого.

Я помітила також, що жертва дуже часто любить грати роль рятівника. Наприклад, залежний прагне взяти на себе обов’язки батька щодо своїх братів і сестер або намагається врятувати того, кого він любить, від якоїсь халепи. Це вже тонші способи здобути увагу. Натомість, коли залежний робить багато послуг іншій людині, то насамперед бажає отримати компліменти, почуватися важливим. Утім, таке прагнення часто спричиняє для залежного біль у спині, адже він перекладає собі на спину чужі обов’язки.

Часто в його житті чергуються злети й падіння. Деякий час він щасливий і все гаразд, але раптово – почувається сумним і нещасним. Він навіть запитує себе, чому так відбувається, адже зміни трапляються без очевидної причини. Уважно шукаючи, залежний може виявити в собі страх самотності.

Підтримка з боку інших є тією формою допомоги, якої залежний потребує якнайбільше. Не важливо, чи складно йому, чи легко ухвалювати рішення самостійно, він зазвичай спершу звертається за порадою або схваленням до інших. У своїх рішеннях він потребує підтримки. Через це виглядає так, ніби такому індивіду складно ухвалювати рішення, але насправді він не наважується на щось або сумнівається у своєму рішенні лише тоді, коли не відчуває підтримки інших. Його очікування щодо інших залежать від того, чим вони можуть йому допомогти. У будь-якому випадку, така людина шукає не так фізичної допомоги, як почуття підтримки її справ і намірів з боку інших. Коли її підтримують, вона відчуває це як допомогу і любов.

Цікаво зазначити, що хоч залежному потрібна підтримка, він часто вживає фразу: «Я не терплю». Це свідчить, до якої міри, не помічаючи цього, він здатний зробити іншим те, що закидає їм, або ж боїться, що хтось це може заподіяти йому.

Залежний може здатися лінивим, бо не любить виявляти активність або фізично працювати один; він потребує чиєїсь присутності, щоб відчувалася підтримка. Якщо він робить щось для інших, то очікує емоційної віддачі. Коли, займаючись приємною справою з кимось іншим, він отримує бажані емоції, то прагне зробити так, щоб це продовжувалося. Коли спільна робота добігає кінця, він скаже: «Шкода, що це завершилося!» Кінець чогось приємного сприймається ним, немовби його покинули.

Залежна людина з ознаками жертви, надто серед жінок, має схильність ставити багато запитань і переходити на дитячий голосок. Це помітно в тих випадках, коли жінка просить про допомогу: їй дуже складно прийняти відмову й вона ладна наполягати на проханні.

Що більше вона страждає, чуючи від когось «ні», то рішучіше готова вжити всіх засобів, аби отримати бажане, тобто вдається до маніпуляцій, вередує, шантажує тощо.

Так, залежна особа часто просить поради, оскільки не вірить, що здатна впоратися з проблемою сама, але зовсім не обов’язково, що вона прислухається до отриманих порад. Відтак залежний учиняє по-своєму, адже шукав він не так пораду, як просто підтримку. Коли він іде з іншими людьми, то пропускає їх перед себе, бо воліє, щоб інші його вели. Він вважає, якщо добре впорається із завданням самостійно, ніхто надалі не займатиметься ним, і повториться ізоляція, якої залежний хотів би уникнути за будь-яку ціну.