Ліз Бурбо - П’ять травм і масок, які заважають бути собою

Наші травми заважають нам бути собою. Це призводить до блокування певних органів, а внаслідок цього виникають хвороби. Кожному типу характеру притаманні свої особливі захворювання та недуги, що пов’язані з відповідним психічним налаштуванням.

Ось кілька хвороб і недуг, які можуть з’явитися у втікача:

• Він часто страждає на ДІАРЕЮ, адже відторгає їжу, перш ніж тіло встигає засвоїти поживні речовини, так само як надто швидко він відторгає ситуацію, яка могла б бути корисною для нього.

• У багатьох спостерігається АРИТМІЯ, нерегулярний серцевий ритм. Коли серце починає калатати з шаленою швидкістю, у людини з’являється враження, що воно хоче вискочити з грудей, майнути геть. Це ще один спосіб бажати втекти від нестерпної ситуації.

• Я вже зазначала, що травма відторгнення настільки болісна, що для втікача цілком нормально ненавидіти одного зі своїх батьків тієї самої статі, якого він ще в дитинстві засудив за свої страждання. Утім, утікачеві доволі складно пробачити себе за ненависть до цієї рідної людини, отож він ладен краще не думати й не знати про цю ненависть, що нікуди не поділася й досі. Якщо він не дасть собі право ненавидіти одного зі своїх батьків, він може захворіти на РАК – хворобу, пов’язану зі злістю, ненавистю, душевним болем, пережитим на самоті.

Якщо людині вдасться дійти до зізнання, що вона ненавиділа одного зі своїх батьків, раку не буде. Тяжка хвороба може виникнути в тому разі, коли людина виношує ідею насильства щодо своєї рідної людини, але це не буде рак. Рак виявляє себе здебільшого в людини, яка багато страждала, але звинувачує себе. Вона не хоче визнавати, що злостилася на одного зі своїх батьків, бо це означає визнати себе злим і безсердечним. Це означає також погодитися, що вона відторгає свою рідну людину, яку сама й засуджувала за те, що та відторгнула її.

Утікач не дає собі права бути дитиною. Він змушує себе пришвидшити процес дорослішання, щоб, як йому здається, менше страждати від своєї травми. Саме тому тіло втікача або частина тіла нагадує тіло дитини. Рак указує на те, що він не дав права страждати дитині в собі. Він не прийняв того, що це цілком людяно ненавидіти й злоститися на одного зі своїх батьків, якого вважав винним за свої страждання.

• Серед інших хвороб і недугів, які властиві втікачеві, – це також проблеми ДИХАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ, зокрема під час паніки.

• Також він піддається АЛЕРГІЯМ унаслідок несприйняття та відторгнення певних харчів або речовин.

• Він може перейти до БЛЮВАННЯ спожитої їжі, щоб вказати на своє відторгнення людини чи ситуації. Я чула від підлітків такі слова: «Я хотів би виблювати свою матір (або батька)». Утікач може висловити своє бажання «виблювати» ситуацію або людину у фразах: «Мене від тебе нудить!» або «Мене від цього знуджує!» Це все способи висловити бажання відторгнути когось або щось.

• НЕПРИТОМНІСТЬ або ЗАПАМОРОЧЕННЯ для втікача є ще одним способом вислизнути від ситуації або людини.

• У серйозних випадках утікач зникає, впадаючи в КОМУ.

• Утікач, що страждає на АГОРАФОБІЮ, використовує цей розлад, щоб уникнути певних ситуацій або людей, які могли б довести його до паніки. (Щодо цього розладу див. с. 76–79.)

• Якщо втікач зловживає цукром, то може притягнути хвороби підшлункової залози, як-от ГІПОГЛІКІМІЮ чи ДІАБЕТ.

• Якщо накопичилося багато ненависті до одного з батьків унаслідок болю, спричиненого відторгненням, яке втікач пережив і переживає, і якщо він доведений до емоційної та ментальної межі, у нього може сформуватися ДЕПРЕСИВНИЙ або МАНІАКАЛЬНО-ДЕПРЕСИВНИЙ СТАН. Якщо він думає про самогубство, то не говорить про це, а коли береться за справу, зробить усе, щоб не схибити. Ті, хто часто говорить, що покінчить життя самогубством, але роблять це невдало, коли переходять до справи, належать до характеристики покинутих. Я говорю про них у наступному розділі.

• Утікач, якому ще змалку складно визнати себе повноцінною людиною, схильний спробувати стати кимось іншим: так, він губиться в особистості іншої людини, якою захоплюється; наприклад, юна дівчина жадає бути Мерілін Монро. Вона може так і продовжувати, змінюючи один взірець на інший. Небезпека цієї ексцесивної поведінки в тому, що згодом це може спричинити ПСИХОЗ.

Перелічені недуги чи хвороби трапляються і в осіб з іншими типами травм, але найбільш поширеними вони, вочевидь, є для тих, хто відчуває себе відторгнутим.