Ліз Бурбо - П’ять травм і масок, які заважають бути собою

Ще одна особливість утікача – прагнути досконалості в усьому, що він робить, адже він вірить, що якщо припуститься помилки, його осудять. Осуд же для нього тотожний відторгненню. А оскільки він не вірить у власну досконалість, то намагається досягти досконалості у своїй роботі. На жаль, він плутає «бути» й «робити». Його пошук досконалості може навіть стати нав’язливим. Утікач настільки хоче все зробити досконало, що будь-яка робота забирає в нього більше часу, ніж потрібно. І через це він знову зазнає відторгнення з боку інших.

Найбільший страх утікача – впасти в паніку . Щойно йому здається, що в певній ситуації він може запанікувати, його першою реакцією буде порятуватися, сховатися або втекти. Утікач був би ладний зникнути, бо знає, що в стані паніки він застигає на місці, не може поворухнутися. Він вірить, що, утікаючи, уникне лиха. Така людина настільки переконана, що не зможе дати собі ради, що зрештою легко піддається паніці, навіть коли для цього немає підстав. Бажання зникнути настільки властиве втікачам, що в деяких з них я неодноразово спостерігала регресії до зародкового стану. Вони розповідають, що їм хотілося сховатися в утробі матері. Це свідчить, що процес розпочинається дуже рано.

Притягуючи у своє життя людей і ситуації, яких він боїться, утікач потрапляє в обставини, що викликають у нього паніку. Його страх перетворює ситуацію на ще більш драматичну. Він завжди знаходить різні пояснення для виправдання своєї втечі та уникання.

Утікач легко панікує й застигає на місці від страху в присутності рідної людини або інших осіб однієї з ним статі (надто якщо вони нагадують йому цю рідну людину). З одним із батьків або людьми протилежної статі такого страху він не відчуває. З ними йому легше спілкуватися й доносити свою думку. Я також помітила, що втікач у своєму лексиконі часто вживає слово «паніка». Він скаже, наприклад: «У мене паніка від самої думки, що потрібно кинути курити». Людина без травми відторгнення просто сказала б, що їй складно відмовитися від сигарет.

Наше его робить усе, що може, аби ми не помічали наших травм. Чому? Бо ми несвідомо надали йому таке право. Ми настільки боїмося знову пережити біль, пов’язаний з кожною травмою, що всіма способами намагаємося не зізнаватися собі: ми переживаємо відторгнення тому, що відторгаємо самі себе. Ті, хто від нас відсторонюється, з’явилися в нашому житті для того, щоб показати нам, наскільки ми відторгаємо самі себе.

Страх перед своєю панікою змушує втікача в різних ситуаціях втрачати пам’ять. Він може думати, що в нього проблеми з пам’яттю, але в реальності в нього проблема зі страхом. Я часто помічаю під час нашого заняття «Стань ведучим-конферансьє», що коли учасник з характером утікача має вийти та зробити доповідь перед аудиторією (навіть якщо він добре підготувався і знає свою тему), в останню хвилину страх настільки переповнює його, що в нього стається пробіл у пам’яті. Утікач навіть деколи покидає своє тіло, і воно застигає перед усіма, немовби він відлетів у вирій. На щастя, ця проблема мало-помалу виправляється ним самим упродовж позбавлення своєї травми відторгнення.

Після всього сказаного в цьому розділі само собою зрозуміло, що травма відторгнення впливає на наш спосіб комунікації. Страхи втікача , які заважають йому чітко висловлюватися й говорити про свої потреби, зводяться до такого переліку: страх не бути цікавим, не мати цінності, бути незрозумілим, боятися, що інші слухають з обов’язку або ввічливості. Якщо ти впізнаєш себе в цих страхах, то час замислитися, що ти не є самим собою і над тобою панує травма відторгнення .

Цікаво спостерігати, як наші травми впливають на наш спосіб харчування. Людина живить своє фізичне тіло так само, як емоційне та ментальне тіло. Утікач у харчуванні надає перевагу маленьким порціям і часто втрачає апетит, коли переживає страх або інтенсивні емоції. Серед інших перелічених нами типів утікач найбільше схильний до анорексії. Людина, яка має цей недуг, майже повністю відмовляється від їжі, адже вважає себе надто гладким, коли ж насправді це зовсім не так. Це його метод, щоб спробувати зникнути. Коли в нього з’являється вовчий апетит, він знову прагне втекти вже через їжу, накидаючись на неї. Однак до такого способу втечі він вдається зовсім рідко. Частіше для втечі він обирає алкоголь або наркотики.

Коли втікач наляканий, його тягне на солодке. Оскільки страх забирає в людини енергію, зазвичай припускають, що споживання цукру додає сил. На жаль, це лише тимчасова енергія, яку потрібно часто поновлювати.