Ліз Бурбо - П’ять травм і масок, які заважають бути собою

Якщо ти розпізнав у себе травму відторгнення, то більш імовірно, що хтось із твоїх батьків однієї з тобою статі також відчуває себе відторгненим своєю рідною людиною тієї самої статі. Крім того, є велика ймовірність, що він почувається відторгненим і тобою. Хай навіть це залишається неусвідомленим жодною стороною, але ця констатація правдива й перевірена на тисячах випадках людей- утікачів .

Пам’ятай: головна причина будь-якої травми полягає в нездатності пробачити собі те, що ми заподіяли собі або іншим. Собі пробачити складно, адже зазвичай ми навіть не помічаємо, що ображені на себе. Що глибша в тебе травма відторгнення, то певніше це означає, що ти відторгаєш себе або інших людей, ситуації або проєкти.

Ми докоряємо іншим за те, що робимо самі, але не хочемо цього помічати .

Саме тому ми притягуємо до себе людей, які нам показують те, що ми робимо іншим і собі.

Ще одним способом усвідомити, що ми відторгаємо себе або іншу людину, є сором. Справді, ми переживаємо почуття сорому, коли хочемо сховатися або приховати свої вчинки. Цілком нормально вважати соромними вчинки, за які ми докоряємо іншим. Надто ми не хочемо, щоб вони дізналися, що ми самі поводимося так само, як вони.

Пам’ятай, що все описане вище переживається тільки тоді, коли людина, яка страждає на відторгнення, вирішує вдягнути маску втікача, сподіваючись уникнути страждань; це залежить від глибини та серйозності травми .

Цю маску, буває, носять кілька хвилин на тиждень, а іноді – майже постійно .

Притаманна втікачеві поведінка пояснюється страхом знову пережити травму відторгнення. Утім, ти, імовірно, міг упізнати себе в деяких вчинках, але не в усіх, що були описані вище. Для людини майже неможливо впізнати себе в усіх згаданих формах поведінки. Кожній травмі, описаній у цій книжці, відповідають свої форми поведінки та внутрішнє налаштування. Отож ці способи думати, відчувати, говорити та діяти, пов’язані з кожною травмою, указують на реакцію особистості на все, що відбувається в її житті. Людина в стані реакції не зосереджена у своєму серці, а отже, не може жити в добрі та щасті. Ось чому так важливо усвідомлювати моменти, коли ти перебуваєш у стані реакції, а коли є самим собою. Тільки так ти зможеш стати господарем свого життя і не дозволяти страхам керувати тобою.

Мета цього розділу – допомогти тобі усвідомити травму відторгнення. Якщо ти впізнаєш себе в описі маски втікача , то в останньому розділі я подаю інформацію, яка знадобиться тобі для того, щоб загоїти цю травму, знову стати собою, не запевняти себе, ніби життя сповнене болю відторгнення. Якщо ти не помічаєш у собі цієї травми, то перш ніж відкинути таку можливість, я тобі раджу запитати в тих, хто тебе добре знає, чи вони згодні з тобою. Я вже зазначала, що можливо мати лише незначну травму відторгнення. У такому разі ти знайдеш лише деякі її ознаки. Нагадую тобі, що важливо довіряти насамперед фізичному опису, бо наше тіло ніколи не обманює, тоді як ми самі можемо легко себе переконати.

Якщо ти впізнаєш цю травму в деяких своїх знайомих, не потрібно намагатися їх змінити. Радше використовуй те, що ти дізнався в цій книжці, щоб виявити більше співчуття до людей, краще зрозуміти їхню реактивну поведінку. Бажано, щоб вони самі прочитали мою книгу, якщо зацікавилися цією темою; не потрібно їм пояснювати зміст своїми словами.

Пробудження травми: Від моменту зачаття до одного року, з одним із батьків тієї самої статі. Не відчуває права на існування.

Маска: Утікач.

Один з батьків: Тієї самої статі.

Тіло: Стиснене, вузьке, худе, фрагментарне.

Очі: Маленькі, наповнені страхом, враження маски навколо очей.

Лексикон: «Ніхто», «ніякий», «ніщо», «не існує», «зникати».

Характер: Віддалений від матеріального. Перфекціоніст. Інтелектуальний. Перехід через стадію великої любові до стадії лютої ненависті. Не вірить у своє право на існування. Сексуальні труднощі. Вважає себе порожнім місцем, без цінності. Шукає самотності. Стирається. Уміє бути непомітним. Знаходить різні способи для втечі. Легко відлітає в астрал. Вважає, що його не розуміють. Складно дозволити жити своїй внутрішній дитині.

Найбільший страх: Паніка.

Харчування: Апетит зникає через емоції або страх. Невеличкі порції. Для втечі: цукор, алкоголь, наркотики. Схильність до анорексії.