Ліз Бурбо - П’ять травм і масок, які заважають бути собою

Відстороненість від матеріальних речей створює втікачеві труднощі на рівні сексуального життя. Зрештою він ладен повірити, що сексуальність суперечить його духовності. Чимало жінок- утікачок мені повідали, що вважають секс недуховним, надто після того, як вони стали матерями. Часто трапляється, що протягом усього періоду вагітності їхні чоловіки погоджуються не займатися з ними любов’ю. Утікачам буває важко збагнути, що вони можуть мати такі самі сексуальні потреби, як і будь-яке нормальне людське створіння. Вони тяжіють до ситуацій, коли їх відторгають у сексуальному плані: або їхні партнери, або ж вони самі звикають абстрагуватися від своєї сексуальності.

Травма відторгнення переживається з одним із батьків тієї самої статі. Якщо ти впізнаєш себе в описі людини, що відчуває своє відторгнення, це означає, що ти пережив таке відчуття з одним зі своїх батьків тієї самої статі. Він першим пробуджує вже наявну в тобі травму. Отож нормальною і людяною реакцією стає неприйняття та гнів до цієї рідної людини, аж настільки, що ти можеш відчувати до неї ненависть.

Роль рідної людини однієї з нами статі полягає в тому, щоб навчити нас любити – любити себе і давати любов. Рідна людина протилежної статі навчає нас дозволяти любити себе і приймати любов .

І якщо ми не приймаємо одного зі своїх батьків, то рішення не брати його собі за модель теж нормальне. Цим неприйняттям пояснюються і твої труднощі, пов’язані з цією травмою: маючи таку саму стать, що й один із батьків, якого ти не приймаєш, тобі нелегко прийняти й любити себе.

Утікач вважає себе нікчемним, нічого не вартим. Через це він застосує всі способи, щоб стати досконалим, підняти свою вартість у своїх очах і в очах інших. Слово «НІЯКИЙ» дуже поширене в його лексиконі, коли він говорить про себе чи про інших. Наприклад, можна почути, як він промовляє:

• «Начальник сказав мені, що я ніякий, отож я звільнився».

• «Мати моя ніяка в хатніх справах».

• «Мій батько геть ніякий у стосунках з моєю матір’ю, як і мій чоловік зі мною. Я не засуджую її за те, що вона покинула його».

У нас у Квебеку радше вживають слово «НІЩО» в тому самому значенні:

• «Я знаю, що нікчема, інші значно цікавіші за мене».

• «Хоч що я робив, це нічого не дає, завжди доводиться починати спочатку».

• «Роби, як знаєш, для мене це ніщо».

На семінарі один утікач поділився зі мною, що почувається нікчемним і ні на що не придатним в очах батька. «Коли він говорить зі мною, я ніби розчавлений і задушений; у мене на думці тільки бажання втекти від нього, бо я втрачаю всю свою витримку. Мене гнітить вже сама його присутність». Жінка-втікачка розповіла, що, коли їй було шістнадцять років, мати сказала, щоб вона зникла назавжди, хай навіть помре, нікому від цього гірше не стане. Уникаючи страждань, дівчина відтоді повністю віддалилася від матері.

Цікаво зазначити, що дитину, яка почувається відторгненою, до втечі підбурює саме рідна людина тієї самої статі. Я часто чула, що один із батьків у ситуації, коли дитина хоче піти з дому, говорить: «Гарна ідея! Іди, нам буде вільніше!» Так дитина відчуває ще більше відторгнення та гнів на рідну людину. Такого типу ситуація виникає з тим із батьків, хто так само мав травму відторгнення. Він заохочує до втечі, бо цей спосіб йому вже знайомий, навіть якщо він цього не усвідомлює.

Також до лексикону втікача належить слово «немає». Наприклад, на запитання: «Як твоє сексуальне життя?» і «Які в тебе стосунки з тією особою?» утікач відповість: «Їх немає»; тимчасом як більшість людей сказали б просто, що якось не дуже клеїться.

Також утікач вживає слово «зникати». Наприклад, він скаже: «Мій батько ставиться до матері як до повії… Хотілось би зникнути» або «Хоч би мої батьки зникли».

Утікач шукає самотності, усамітнення, тому що боїться уваги; він не знає, як поводитися, що робити в таких випадках. Так ніби його буде забагато. У родині, у будь-якому гурті він стирається. Вважає, що має знести безліч неприємних ситуацій, ніби в нього немає права на відсіч. Так чи інакше, він не бачить виходу. Наприклад, дівчинка просить у матері допомогти їй з уроками й чує відповідь: «Звернися до батька. Хіба ти не бачиш, що я зайнята, а йому немає чого робити?» Першою реакцією відторгнутої дитини будуть думки: «Авжеж, мене не люблять, ось чому мати не хоче мені допомогти», і вона шукатиме місце, де зможе побути наодинці.