Ліз Бурбо - П’ять травм і масок, які заважають бути собою

Коли ти бачиш когось із таким викривленим і непропорційним тілом, можеш виснувати, що ця особа страждає від травми відторгненого та покинутого. Перш ніж народитися, її душа обрала саме це тіло, щоб опинитися в ситуації, що спонукає до подолання цих травм.

Утікач має характерно невелике обличчя та очі. Очі здаються відсутніми або порожніми, бо людина з цією травмою схильна за першої-ліпшої нагоди відступати у свій світ або ж витати у хмарах (в астралі). Часто ці очі наповнені страхом. Роздивляючись обличчя втікача , може скластися враження, ніби на ньому бачиш маску, особливо на очах, бо під ними видно темні кола. Утікачеві й самому здається, ніби він дивиться крізь маску. Деякі втікачі зізнавалися мені, що відчуття маски на обличчі могло залишатися протягом усього дня, тоді як для інших – лише декілька хвилин. Не важливо, скільки це триває; важливо, що це їхній спосіб не бути присутніми в тому, що відбувається навколо, – аби уникнути страждань.

Якщо людині властиві всі ці ознаки, її травма відторгнення набагато глибша, ніж тоді, коли в неї спостерігається лише одна ознака: наприклад, очі втікача . Коли тілу людини припадає близько п’ятдесяти відсотків фізичних ознак, притаманних утікачеві, можна виснувати, що вона носить маску для самозахисту проти відторгнення приблизно п’ятдесят відсотків часу. Це може стосуватися, наприклад, особи з доволі великим тілом, але з маленьким обличчям і маленькими очима втікача або людини з великим тілом і тонкими щиколотками. Якщо ознакам утікача відповідає лише частина тіла, то травма відторгнення менш глибока.

Носити маску означає перестати бути самим собою. Уже змалку ми призвичаюємося до не властивої нам поведінки, вірячи, ніби вона нас захистить. Першою реакцією людини, яка відчула себе відторгненою, є втеча. Дитина, що стала на шлях створення маски втікача , коли вона відчула себе відторгненою, швидше за все житиме у своєму уявному світі. Через це вона найчастіше розумна та спокійна, не зчиняє галасу та не створює проблем.

Наодинці вона бавиться у своєму уявному світі й будує повітряні замки. Вона може навіть вірити, що батьки не є справжніми й переплутали її в пологовому будинку. Така дитина вигадує різні способи втечі з дому; один з них – явне бажання піти до школи. Натомість уже в школі вона почувається відторгненою або відторгає сама себе, літаючи «у хмарах», вирушаючи у свій світ. Одна жінка розповідала мені, що в школі вона відчувала себе «туристкою».

З іншого боку, така дитина хоче, щоб її помітили, хоч вона не надто вірить у своє право на існування. Пригадую одну маленьку дівчинку, яка ховалася за меблями, поки її батьки вітали гостей у дверях. Коли помітили, що її ніде немає, усі заходилися її шукати, але вона не вийшла зі схованки, знаючи, що всі хвилюються ще більше. Вона говорила собі: «Я хочу, щоб вони мене знайшли. Я хочу, щоб вони зрозуміли, що я існую». На цьому прикладі бачимо, що дівчинка так мало вірила у своє право на існування, що створювала ситуації, які дозволяли їй це право довести.

Оскільки тіло такої дитини часто менше за середнє, вона нагадує ляльку або якесь беззахисне створіння. Ось чому мати надмірно опікується нею. Їй часто говорять, що вона надто мала для того, надто слабка для цього. Дитина починає настільки вірити в це, що її тіло залишається маленьким. Отож бути улюбленцем для неї стає чимось задушливим. Згодом, коли хтось полюбить її, першою реакцією в неї буде відторгнення або втеча, тому що страх задушення нікуди не зник. Надто захищена дитина почувається відторгненою, бо відчуває, що її не сприймають такою, якою вона є. Щоб компенсувати її малість і вразливість, близькі намагаються все зробити й усе помислити за неї; однак, замість відчувати себе коханою, за цих обставин дитина почувається відторгненою у своїх здібностях.

Утікач вважає за краще не прив’язуватися до матеріальних речей, бо вони можуть завадити його втечі, коли він на неї наважиться. Він немовби з пташиної високості споглядає за всім матеріальним. Він запитує себе, що робить на цій планеті, і йому складно повірити, що він може бути щасливим тут. Його більше приваблює все, що пов’язано з духом, а також інтелектуальний світ. Він не часто користується матеріальними речами для задоволення, адже вважає це зайвим. Одна молода жінка казала мені, що не любить ходити по магазинах. Вона робить це лише для того, щоб відчути себе живою. Утікач визнає, що гроші потрібні, але радості вони йому не додають.