Амелія Наґоскі - Вигоряння. Стратегія боротьби з виснаженням удома та на роботі

Друге застереження стосується соціології, де висновки зазвичай роблять на підставі опитування багатьох учасників і оцінювання середнього показника отриманих від них фактів. Адже люди різні. Лише те, що якась інформація правдива для конкретної групи людей, не означає, що цей показник є істинним. Наприклад, факт, що американські жінки в середньому мають зріст п’ять футів і чотири дюйми [12] Приблизно 1 м 63 см. не свідчить про реальний зріст кожної окремої жінки цієї групи. Тож коли ви зустрічаєте американську жінку, чий зріст не дорівнює п’яти футам і чотирьом дюймам, це не означає, що з нею щось негаразд, просто її зріст відрізняється від усереднених показників. Водночас і наука не помиляється – середній зріст жінок насправді дорівнює п’яти футам і чотирьом дюймам; але цей висновок не говорить нам нічого конкретного про окрему жінку, яку ми зустрічаємо. Тож якщо ви натрапите в цій книжці на будь-які наукові факти, що описують «жінок», однак не відповідають вашим знанням, не поспішайте виснувати, що чи то науковці схибили, чи то ви маєте ваду. Люди різні, і вони змінюються. Наука – це надто грубий інструмент, щоб урахувати ситуацію кожної окремої жінки.

Третє застереження полягає в тому, що наука часто потребує великих коштів, а той, хто платить за дослідження, може вплинути на результат або на його оприлюднення. Позаяк нас дуже цікавлять практики, які ґрунтуються на доказах. Важливо пам’ятати про джерело таких доказів і можливі причини відсутності протилежної точки зору [13] Patashnik, Gerber, and Dowling, Unhealthy Politics. .

Науковим даним властиве й четверте специфічне обмеження, про яке варто згадати в книжці про жінок: коли в науковій статті стверджують, що досліджували «жінок», це означає, що йдеться про людей, які народилися в тілі дівчинки, виховувалися як дівчата і дорослими почуваються комфортно та сприймають себе жінками в психологічному й соціальному плані. Є безліч людей, які ототожнюють себе з жінками й до яких принаймні один із цих критеріїв не підходить; і є чимало людей, які не сприймають себе як жінок і для яких один чи кілька таких критеріїв є справедливими. Коли в цій книжці використовуємо слово «жінка», частіше маємо на увазі людей, що «ідентифікують себе як жінок». Але важливо пам’ятати: коли йдеться про науку, ми змушені послуговуватися фактами про осіб, які народилися й виховувалися як жінки, бо саме вони стають переважно об’єктом дослідження. (Прийміть наші вибачення.)

Отже, ми намагаємося бути якомога ближчими до науки, проте усвідомлюємо її межі.

І ось тут настає час для фантазії.

Як пише авторка фентезі Кассандра Клер: «Вигадка – це правда, навіть якщо вона не є фактом». Саме для цього й існують оповідання – і вчені фактично підтвердили, що люди розуміють наукові теорії краще, коли їх пояснювати за допомогою вигаданих історій. Тож поряд із нейронауками й обчислювальною біологією ми говоритимемо про діснеївських принцес, науково-фантастичні антиутопії, музику й про багато чого іншого, оскільки вигадка сягає далі за науку.

Ось справжнє дослідження, проведене реальними вченими [14] Friedman and Fцrster, “Effects of Motivational Cues.” .

Його учасникам дали кілька аркушів із накресленими лабіринтами й повідомили, що вони мають провести мишу з мультику до виходу. В одному варіанті лабіринту зверху маячила сова, що полює за мишею. В іншому біля виходу з лабіринту на мишу чекав шматочок сиру.

Яка група провела мишу лабіринтом швидше – та, що рухалася до сиру, чи та, яка тікала від сови?

Перемогла група, що вела мишу до сиру. Учасники проходили більше лабіринтів і робили це швидше, коли їхньою уявою рухала винагорода – хай навіть така незначна, як намальований сир, ніж коли вони тікали від неприємної ситуації – навіть такої примарної, як загроза від зображеної сови.

Коли поміркувати, усе це є цілком логічним. Якщо ви рухаєтеся до чітко визначеної бажаної мети, ваша увага й зусилля зосереджені на цьому єдиному результаті. Але якщо ви тікаєте від загрози, навряд чи має велике значення, де врешті-решт опинитися; головне – убезпечити себе.

Мораль цієї історії така: ми досягаємо успіху тоді, коли маємо позитивну мету й прямуємо до неї, а не тоді, коли опиняємося в несприятливих умовах і намагаємося втекти від них. Якщо нам ненависна ситуація, у яку потрапили, – першим інстинктивним бажанням часто є втеча від «сови», що нам наразі загрожує. Утім, ми можемо опинитися в ситуації, не набагато ліпшій за ту, з якої намагаємося вибратися. Ми маємо рухатися до чогось позитивного. Нам потрібен «сир».