Абрахам Брилл - Фундаментальні концепції психоаналізу

Колись я певний час консультував молоду жінку, яка стверджувала, що вона надзвичайно нервова, переконувала, що страждає від безсоння, втрати апетиту, а також говорила, що її займають дивні думки. Коли я запитав, що вона має на увазі під дивними думками, вона відповіла, що просто не терпить свою матір, бо та постійно «трапляється на її шляху». Наприклад, щоразу, коли вона намагається щось зробити, нехай навіть дріб’язкове, мати їй заважає. На перший погляд, це не стосується любові чи сексуального, принаймні як ми зазвичай розуміємо ці терміни, тому той, хто не звик до нашого погляду, не помітить у цьому випадку жодних сексуальних порушень. Однак насправді в цієї молодої жінки усе-таки мало місце порушення в любовному житті, спричинене дуже життєздатним та глибоким зв’язком, що є між дитиною та батьками. Тож ви бачите, як сильно відрізняється наша концепція сексуальності від тих, що зазвичай наводять.

Деякі жінки часом говорять мені, при тому почуттєво забарвлюючи своє висловлювання: «Тож лікарю, Вам не слід запитувати мене про любов або секс, бо ж я в своєму житті ніколи не переживала нічого подібного, ба більше, мене навіть ніколи не займали такі дрібниці».

Утім, варто завжди пам’ятати, що любов немов vis vitalis – це найперший двигіт та подув життя. Усе в житті достоту можна звести до двох фундаментальних інстинктів: голоду та любові. Як казав Шилер, це верховні правителі світу:

Із суто біологічного погляду з розвитком цивілізації потяги голоду чи самозбереження поступово втратили свою важливість. Проте вони зникли не повністю. Ми й досі маємо працювати, щоб задовольнити наші життєві потреби, але ця боротьба більше не така гірка та небезпечна, як у примітивні часи, коли людина, щоб прогодуватися, була змушена ризикувати власним життям. Сьогодні вже ніхто не вмирає з голоду. Ба більше, цього б не дозволили, навіть якби хтось захотів. Як же завзято працює влада, щоб припинити голодування! Я й сам якось годував душевнохворого через ніс, поки він не згодився приймати їжу в звичайний спосіб. Утім, як ми вже казали, з розвитком цивілізації задовольняти сексуальну хіть стає дедалі важчою проблемою. Ми з’ясували, що природа на просторах усього тваринного царства інвестувала в сексуальність, цей внесок починає приносити дивіденди вже в період пубертату. Однак за умов цивілізації людська істота не може жити, як тварина, тож замість виконання визначених природою біологічних функцій, суспільство змушує відкласти їх на пізніший період існування. Це, звичайно, вимагає неабиякого контролю й зусиль із боку індивіда. Можливо, вам буде цікаво дізнатися, що не було такого молодого чоловіка чи жінки, з якими я вступав у близький контакт, які не намагалися б у жахливій боротьбі витиснути свої сексуальні почуття.

Я хочу, щоб ви зауважили, що наша концепція сексуальності застосовна й до дітей. Це може звучати для вас трохи приголомшливо, тому дозвольте мені відразу продовжити, проілюструвавши, що я маю на увазі, на одному чи двох прикладах: дитина приблизно трьох із половиною років повністю відмовляється робити те, що її просять. Досі вона була маленьким ангелом, аж раптом відбувається повна трансформація. Дитина постійно плаче, опирається всім спробам змусити її що-небудь зробити й стає цілковито некерованою. Батьки посилають за лікарем, але виявляється, що ліки неефективні. Ось історія цього випадку: хлопчик був найменшим із п’яти дітей у домі, батьки розійшлися, щойно з’ясувалося, що матір має роман з іншим чоловіком, тож їй цілком природно довелося залишити будинок. Відповідальність за дітей поклали на дуже шляхетну гувернантку. Варто сказати, що справжня мати була дуже емоційною жінкою, надто прив’язаною до своїх дітей. Гувернантка ж була типовою англійською пані, холодною та суворою. Старшим дітям, на той час їм уже минув п’ятий рік, цілком вдавалося із нею ладнати. Коли їх щось обурювало, то вони відкрито заявляли про свій протест і на цьому все скінчалося. Однак одного разу цей малюк, як я вже говорив, почав плакати та дивно поводитися. Мене дуже здивували симптоми. Він поводився, як доросла особа, що страждає на dementia praecox . Звичайно, я одразу визначився з характером лікування. Любовне життя дитини було порушене. Вона звикла отримувати любов від матері, але раптом цьому почало заважати нове середовище. У її житті з’явилася ця холоднокровна жінка, що звикла дивитися на все об’єктивно й відсторонено. Дитина ж прагнула материнської ласки. Мені не знадобилося багато часу, щоб зробити так, аби мати могла бачити дитину щодругого дня. Незабаром малюк оговтався, і з того часу добре почувається. Тож цим підтверджується, що тут мало місце порушення сексуального або любовного життя дитини.