Абрахам Брилл - Фундаментальні концепції психоаналізу

Тож, продовжуючи дедалі глибше занурюватися в западини душі, Фройд також почав ясно усвідомлювати наявність зв’язку між сновидіннями пацієнта та його найпотаємнішими думками й почуттями. Дуже часто, заглиблюючись у важливий емоційний досвід, пацієнт говорить: «Саме в той час, я бачив незвичний сон. Я був на прогулянці, аж раптом підбіг чоловік і напав на мене. Це мене страшенно налякало, і я спробував утекти, але не зміг. Я наче приріс до місця, на якому стояв». Спочатку Фройд приділяв цим сновидінням уваги не більше, ніж будь-яка інша розсудлива людина його часу. Однак, щойно він почав до них прислухатися, зрозумів, що й вони мусять мати певне місце в життєвій економіці душі, бо як у фізичній, так і в психічній сфері мають виконувати якусь функцію. З часом він переконався, що сновидіння це не безладний, позбавлений сенсу механізм, натомість вони переважно в символічній формі репрезентують найпотаємніші думки та бажання особи, що представлені в прихованих забаганках. Таким чином, він здійснив, на мою думку, свою найбільшу роботу, втілену в найвизначнішому творі століття «Тлумачення сновидінь». Фройд показав, що сновидіння надає найкращий доступ до несвідомого, він назвав це via regia. Саме це послугувало величезною допомогою не лише під час лікування, але й для діагностики.

Продовжуючи дедалі глибше вивчати різні випадки, Фройд постійно розширював свій горизонт і нарешті почав ясно бачити, що все в психічному житті має сенс, усе має свою причину, ніщо з того, що робить або говорить індивід не може не мати сенсу. Кожна обмовка або хибодрук, певний несвідомий жест або рух – усе має значення. Одного дня я зателефонував своєму другові й запитав: «Що відбулося після твого одруження?», і він відповів: «насильна продорож» ( moneyhoon ). Він хотів сказати «весільна подорож» ( honeymoon ), однак коли чоловік одружується, гроші починають відігравати чи не найважливішу роль у його житті. Якщо ми почнемо брати до уваги, що навколо нас говорять або роблять, то отримаємо велику кількість матеріалу, який зазвичай нікому не цікавий. Пізніше ви дізнаєтесь, чому ми робимо ці помилки, завдяки захопливій Фройдовій книжці «Психопатологія щоденності», саме в ній розглядається цей предмет. Тим, кому не терпиться взятися до читання робіт, я радив би почати саме з неї, бо це найлегший із його творів. Зондуючи несвідоме, Фройд у такий спосіб натрапив на матеріал, який має надзвичайне значення не лише для лікування пацієнтів, але й для розвитку нормальних людей, тобто для освіти, фольклору, релігії, мистецтва та літератури, а також для всіх інших сфер людської зацікавленості. Можна сказати, що в науці про психічне він змінив практично все, створивши нові концепти для кожної зі сфер психічної активності. Завдяки тому, що його робота стала відправним пунктом для постійного відкриття нових поглядів та дослідницьких царин, поступово з’явилася велика кількість психоаналітичної літератури, яка розрослася до розмаїття форм дослідницького предмета, все задля того, щоб допомогти людству в лікуванні нещасних людей, зарадити яким раніше не вдавалося – так званим «нервовим» людям.

На попередній лекції я привернув вашу увагу до того, що невротичний симптом, наприклад біль у руці жінки, про який вже йшлося, – це насправді пам’ятка минулого. До того ж те, як невротик за допомоги симптому дістає змогу зупинитися на минулому болісному епізоді, оскаржити й оплакати його, аж надто схоже на те, як хтось сьогодні проливає сльози над Лексинґтонською битвою чи Іспанською інквізицією. Я говорив про те, що пацієнту постійно доводиться витискати певні думки та емоції, бо вони нестерпні й прикрі, а йому необхідно забути невгодну ситуацію, на яку не вдалося адекватно відреагувати. Про такі ідеї та емоції кажуть, що їх придушили, виштовхнули в несвідоме. Ясна річ, що у випадку усереднено нормальної людини все відбувається інакше: почуваючись ображеною, скажімо, через зневагу, особа або намагатиметься помститися, або, не змігши цього через слабкість чи боягузтво, невдовзі, щоб звільнитися від усього цього, як то кажуть, «упорається» з цим. Утім, дехто з людей з огляду на те, що зроблений з тоншої субстанції чи, можливо, кращої глини, не в змозі забути образи та постійно на них зостановлюються. Зазвичай таких людей називають нервовими, або невротиками, та передусім розглядають у той чи інший спосіб як дефективних ментальних дегенератів. Те, що ця концепція цілком помилкова, можна легко побачити на тлі того, про що я вже зазначив, бо насправді вони дуже далекі від того, щоб бути ментальними дегенератами, навпаки, радше належать до класу індивідів найвищого типу.