Barbara Sher - Омріяне життя. Як досягти бажаного в сім'ї та на роботі

Утім, мене не полишала одна думка: якби світ просто приймав їх такими, які вони є, сканери не мали б жодних проблем . Окрім опанування методики організації роботи над проєктом, сканерам потрібно було лише одне: не зважати на загальну думку про те, ніби вони помиляються, та заявити про свою справжню сутність. Варто їм було лише усвідомити, що вони сканери, і припинити намагатися стати кимось іншим, низька самооцінка, відчуття сорому, відчаю, неповноцінності, будь-яка нерішучість і нездатність діяти майже завжди зникали.

Річ у тому, що сканери – це незвичайна порода людей. А те, що вони рідко зустрічають собі подібних, – одна з причин, що заважає їм прийняти свою ідентичність.

Як дізнатися, що ви – сканер?

Отже, вузькі спеціалісти – явно не сканери. Якщо ви почуваєтеся щасливим, повністю занурившись в одну сферу діяльності, – ви, за моїм визначенням, – дайвер. Яскравими прикладами дайверів є професійні музиканти, вчені, математики, професійні шахісти, спортсмени, бізнесмени, фінансисти. Для цих людей хобі – це спосіб «розслабитися», вони майже ніколи не виявляють пристрасті до жодних занять, що виходять за межі їхньої спеціалізації. Насправді дайвери зазвичай не розуміють, як можна цікавитися будь-чим, окрім того, що викликає інтерес у них самих. Іноді вони навіть жартують над собою, подібно до велогонця, про якого писав Тім Краббе [4] Тім Краббе (нар. 1943 року) – нідерландський шахіст, письменник і спортивний журналіст-коментатор. у своїй книжці De renner («Вершник»): проїжджаючи повз пішоходів, той зауважує: «Вони не на велосипеді. Безцільність їхнього життя мене шокує».

На противагу їм, сканери зазвичай не вважають заняття інших пустопорожніми. Їх завжди цікавить, «що там відбувається». Вони полюбляють пхати свій ніс буквально у все. Дайверу навряд спаде на думку, що він може щось пропустити, повністю заглибившись у свою роботу. А от 99 відсотків сканерів проводять чимало часу, скануючи світ навколо себе та розмірковуючи над своїм наступним кроком.

Причини, що спонукають людей безперестанку захоплюватися новими ідеями, можуть бути геть різними. Дехто просто намагається визначитися і, зробивши правильний вибір, легко відмовляється від решти попередніх варіантів.

Інші кидаються від однієї ідеї до іншої з причин, які здалися мені дивними, коли я вперше про них почула. Ось кілька прикладів.

Я багато років дратувала себе саму та своє оточення, міняючи одне захоплення на інше. І врешті-решт, я дізналася про себе одну річ: увесь цей час глибоко в душі я усвідомлювала, що маю робити, та просто надто боялася присвятити себе цій справі. Безперервний потік альтернативних ідей був лише хитромудрим способом ухилитися від вибору.

Гадаю, що я завжди уникала свого справжнього покликання, бо боялася стати посередністю чи невдахою. Тож я без упину змінювала свої рішення, перш ніж встигала щось зробити й отримати публічну оцінку.

Люди, які перебувають у депресії, часто помилково вважають себе сканерами. Депресія часто спричиняє роздробленість свідомості й таким чином не дає змоги людині тривалий час приділяти увагу якійсь одній справі, тому дехто вважає її причиною своєї нездатності присвятити себе одному заняттю. Та насправді зазвичай усе навпаки: люди не можуть нічому віддатися, бо страждають на депресію. Один із головних симптомів депресії – неспроможність відчувати палке бажання. Жінка, яка працювала з такими пацієнтами, розповідала мені:

Різноманітні проблеми, пов’язані з обсягом уваги, депресією, докорінно відрізняються від розладів уваги, обумовлених роботою та захопленнями. Коли доходить до того, що ви не в змозі читати книжку (і вам здається надто складним запам’ятати газетну статтю від початку до кінця), коли вам важко стежити за розмовою, коли ви не можете пригадати, де поклали ключі чи гаманець (хоча раніше ніколи цього не забували), потрібен спеціаліст, який порадить вам спеціальну терапію та ліки, що вкупі можуть творити дива.

А ще є СДУ.Перш ніж дізнатися, ким вони є насправді, сканери часто припускають, що їхня «проблема» полягає в синдромі дефіциту уваги (СДУ), – просто тому, що всі вважають зацікавленість багатьма речами формою відвертання. З власного досвіду я зрозуміла, що більшість сканерів справді страждає на розлад уваги, та все одно вони справжні сканери. Так само мені траплялися люди з діагнозом «СДУ», які тільки здаються сканерами. Щойно ви розумієте, що істинний сканер не має проблем зі здатністю зосереджуватися (це відрізняється від гіперфокусу, властивого людині із СДУ, – глибокого занурення в окремі речі без усвідомлення того, що відбувається довкола), плутанина із СДУ зазвичай зникає.