Barbara Sher - Омріяне життя. Як досягти бажаного в сім'ї та на роботі

Я сканер, і в мене діагностовано СДУ. Можу сказати вам, що немає нічого очевиднішого за різницю між ступором під час нападу СДУ, тобто коли ти відчуваєш, що твій розум затуманений і тобі важко пригадати, що ти зараз робиш, і ступором, який виникає через типове для сканера захоплення численними речами, коли тобі важко визначитися, який проєкт обрати далі.

Звісно, є багато людей, які радіють обраній спеціальності та водночас мають кілька хобі: приміром, юрист, який із задоволенням куховарить і подорожує, або арт-директор рекламної агенції, який колекціонує старожитності. Проте існує помітна різниця між тим, хто просто має певне коло інтересів, і сканером.

Неабияка зацікавленість щодо численних, не пов’язаних між собою предметів, – одна з найголовніших ознак сканера. Сканери неймовірно допитливі. Насправді вони часто описують себе як людей, які безнадійно цікавляться усім (хоча, як ви зрозумієте, це не так). Сканер не бажає присвячувати себе будь-якій із улюблених справ, бо тоді доведеться відмовитися від решти. Дехто навіть вважає, що спеціалізація обмежує людину і робить її життя нудним.

Наше суспільство не схвалює такого явного «самопотурання». Звісно, це зовсім не потурання своїм примхам; просто так влаштовані сканери; тут нічого не зробиш, та й не варто намагатися. Сканеру притаманна допитливість, бо він на генетичному рівні запрограмований досліджувати все, що його цікавить. Якщо ви сканер, це ваша природа. Коли ви її ігноруватимете, ви завжди почуватиметеся роздратованим і незадоволеним.

Такий підхід є цілковито новим, я це знаю. У світі до поведінки сканера зазвичай ставляться як до небажаної чи навіть неприйнятної. Утім, так було не завжди.

Сканери – жертви віяння моди, що запанувало в суспільстві, причому нещодавно. Перш ніж наші погляди змінила гонка технологій із Радянським Союзом, розпочата після Другої світової війни, людьми, яких я зараз називаю сканерами, захоплювалися. Та до середини 1950-х років сталися кардинальні зміни.

Коли Росія запустила в космос перший в історії супутник, Сполучені Штати Америки були шоковані. Усі наші ресурси негайно були кинуті на те, щоб наздогнати й перегнати російські технології; решта відійшла на другий план. Університетські факультети перетворилися на спеціалізовані навчальні центри, а наука і технологія, які були цариною спеціалістів, безроздільно посіли панівні позиції. Відділення літератури, інших суспільно-гуманітарних предметів, навіть історії, сприймалися як недоречна розкіш. А разом зі зневагою до цих предметів настали радикальні зміни у статусі сканерів. Їх більше не характеризували як «ґрунтовних особистостей», «людей епохи Відродження» чи «ерудитів» і миттєво охрестили «недоладними», «нікчемними» й «безвідповідальними». Сьогодні така характеристика сканерів міцно вкоренилася в суспільстві. Ледве не кожен сприймає її як цілком зрозумілу істину, просту й очевидну загальноприйняту думку: сканери чинять неправильно. На жаль, такого погляду стали дотримуватися й самі сканери.

Важко уявити, скільки даремних страждань і змарнованих талантів вартувало це незнання минулого. Саме тому надзвичайно важливо пам’ятати, що впродовж майже всієї історії людство з великою шаною ставилося до тих, хто мав різнобічні знання та здібності. І незабаром ви побачите, що маятник зараз рухається у зворотному напрямку.

Вільно тамувати всі свої інтереси – це чудово, але ж у який спосіб реалізувати таку можливість? Зрозуміти, що ти – сканер, не означає на повній швидкості рушити вперед усіма стежками, які вам до вподоби, – ви повинні знати, як організувати життя, у якому є місце різним талантам.

Одним із наслідків п’ятдесятирічної зневаги до неспеціалістів є майже цілковита відсутність прикладів для наслідування. На відміну від попереднього періоду в історії, коли розмаїття інтересів було звичайним, зараз немає людей, які б учили сканерів мистецтва задовольняти широке коло інтересів. Бути сканером сьогодні – це ніби успадкувати дивовижну, сяючу машину, повну приладів, кнопок, індикаторів, і не мати до неї інструкції!

Як подорожувати і стати фотографом, коли тобі так само хочеться вивчати мандаринську мову [5] Мандаринська мова – група діалектів китайської мови, якими розмовляють на півночі та південному заході Китаю, а також у китайській діаспорі. та історію, виростити чудовий сад, стати письменником і спробувати себе в автоперегонах? Нічого неможливого не існує, але якщо ви ніколи не робили такого раніше, воно, безперечно, буде здаватися вам неймовірним.