Barbara Sher - Омріяне життя. Як досягти бажаного в сім'ї та на роботі

Кожна окрема справа, на яку вона дивиться чи про яку думає, вабить своїми яскравими можливостями та привертає її увагу. Вона взялася б за все відразу. Однак вона ніяк не може визначитися й урешті-решт так нічого й не робить. Краще було б уже поприбиратися чи сходити по продукти. Вона зітхає, виходить на вулицю подихати свіжим повітрям і згадує, що хотіла вирушити сьогодні на пробіжку. Пес, який лежав поряд на підлозі, підводиться та йде слідом, не розуміючи, що її турбує. Вона теж цього не розуміє.

Елейн не має дефіциту уваги. Давним-давно це підтвердив лікар. Та вона й сама знає: занурившись у будь-який проєкт, вона не відвертається на сторонні речі.

То що її зупиняє? Чому вона така нерішуча? Власне кажучи, чому в неї так багато хобі? Чому вона так швидко за все береться, а потім видихається й залишає за собою купу незавершених проєктів? Вона не звинувачує своїх друзів і родичів, коли ті посміхаються з її нових захоплень – вона звикла пропускати їхні глузування повз вуха, – проте її турбує, що вона майже ніколи не бачить кінцевого результату.

Але як можна зробити вибір, маючи таке розмаїття інтересів? Котрий шлях правильний? Що з усього найважливіше? Тут з’являється чергова думка. Вона пригадує, як хотіла вдосконалити свою іспанську, щоб мати можливість трохи вчителювати наступного року, – ці гроші стали би їй у пригоді.

Елейн хитає головою, майже відкидаючи нову ідею і відчуваючи легкий розпач від того, що в її поле зору завжди потраплятиме щось нове й цікаве. Навіть якщо вона ігноруватиме їх усі та твердо зупиниться на тому чи іншому проєкті, нові ідеї мають властивість додавати сумнівів через зроблений вибір.

Більшість її друзів точно знають, що робитимуть зі своїм життям. Чому вона не в змозі просто обрати щось і займатися цим? Зрештою, вона дуже кмітлива; їй не раз говорили, що вона здатна робити що завгодно! Чому вона ніяк не може зрушити з місця?

Елейн вам нагадує вас? Чи не дивує вас, чому перед вами постала подібна дилема? Ви не здатні визначити, що для вас головне і чому ви настільки відрізняєтеся від інших – тих, хто рано зробив свій вибір і не звертає з обраного шляху? Чому ви не здатні почати втілювати свої мрії в життя й не відступати від них? І як узагалі зосередити свій допитливий розум на одному напрямі, коли вам нестерпна думка про те, що доведеться від чогось відмовитися? Що вами рухає?

Вірите ви чи ні, та на ці запитання є дуже добрі відповіді. Якщо, подібно до більшості знайомих мені сканерів, ви вважаєте таку ситуацію безнадійною, вас очікує кілька приємних сюрпризів. Ось перший і найважливіший: якби сканери вважали, що їм не слід обмежувати себе однією сферою діяльності, вони убезпечили б себе від дев’яноста відсотків своїх проблем!

Сканери обожнюють читати й писати, ремонтувати й винаходити різні прилади, розробляти проєкти і бізнес-ідеї, куховарити і співати, а також організовувати ідеальні вечірки. (Зверніть увагу, що я не кажу «або», тому що сканери не обмежуються чимось одним, вони обожнюють усе.) Сканер може із захопленням вчитися грати у бридж і бочче [3] Бочче – гра з м’ячем, різновид боул-спорту. , та варто йому вдосконалити своє вміння, як він кидає це заняття й може до нього більше не повернутися. Одна жінка-сканер навіть хизувалася, що носить значок із написом «Це я вже робила».

Світ для сканерів схожий на велику кондитерську, повну неймовірних смаколиків, якими вони хочуть напхати свої кишені.

Звучить дивовижно, чи не так? Проблема в тому, що в тій крамниці солодощів сканери ледве не вмирають від голоду: на їхню думку, їм дозволено взяти лише один вид цукерок. Але ж вони прагнуть посмакувати всіма ласощами! Якщо вони зрештою змушують себе зробити вибір, то назавжди залишаються невдоволеними. Утім, зазвичай сканери взагалі нічого не обирають. І тому почуваються кепсько.

У дитинстві сканери чудово проводили час. У школі ніхто не заперечував проти розмаїття інтересів, бо кожна година шкільного дня присвячувалася іншому предмету. Однак наставав момент – у старших класах чи в університеті, – коли кожен повинен був зробити вибір, і саме тоді сканери потрапляли в халепу. Тоді як решта радісно звужувала коло своїх інтересів до одного предмета, сканери були просто не здатні цього зробити.

Загальноприйняте правило їх приголомшувало та здавалося беззаперечним: якщо ти і швець, і жнець, і на дуду грець, ти ніколи не досягнеш справжньої майстерності у жодній сфері. Ти будеш дилетантом, непрофесіоналом, поверховою людиною – і ніколи не матимеш гідної кар’єри. Несподівано сканер, який у школі міг вирізнятися завзяттям у навчанні, ставав невдахою.