Багато років я знала напам’ять лише один псалом, який, напевне, знають усі. Псалом 23: «Господь то мій пастир, тому в недостатку не буду».[Тут і далі псалми подано в перекладі Івана Огієнка.]
Я друкувала його на картках, коли працювала в похоронному бюро. Його легко запам’ятати, і він завжди розраджує. Одразу уявляєш загублену й налякану овечку на пагорбі. Історія завжди закінчується щасливо: Добрий Пастир знаходить її і повертає додому. Кому з нас не доводилося почуватися загубленим у долині смертної темряви? Я була вражена, коли дізналася, що така долина насправді існує. Багато років тому, коли ми з чоловіком у наш медовий місяць були в Єрусалимі, ми стояли на дорозі під променями палючого сонця і дивилися на величезний простір, що розкинувся під нами.
— Що це за долина? — запитав Брюс.
— «Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви…» — почав співати наш екскурсовод.
Проте, щоб пройти життєвою стежиною, мені замало лише двадцять третього псалма. Ціла Книга Псалмів розповідає про подорож життям, знайому кожному з нас. Сто п’ятдесят псалмів розповідають як про диво, радість і веселощі, так і про темні ночі відчаю, самотності й пустоти. Про всі ті почуття, які так часто нас охоплюють. Книга Псалмів висвітлює кожну грань нашого духовного життя, всі злети й падіння, всі вершини, яких сягає душа, і всі провалля, у які вона падає. У псалмах можна знайти похвалу і прокляття, втіху та розпач, вихваляння силою і сльози слабкості. Зазвичай вони допомагають мені почуватися не такою самотньою.
У ночі жахливого відчаю, коли я не можу пригадати бодай одного рядка, я міцно притискаю до грудей Книгу Псалмів, як маленька дівчинка — свого плюшевого ведмедика. Лише тоді я можу заснути. Свою Книгу Псалмів я купила в абатстві Дженесі, обителі ченців-трапістів, які кожну молитву закінчують словами: «Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти в кінці всіх віків».
Навчаючись у магістратурі, я відвідувала курс, присвячений псалмам. Його вів єврейський рабин. Професор Роджер К. Кляйн із синагоги Темпл-Тіферет Ізраїль у Клівленді сказав нам, що не потрібно мати наукових ступенів, щоб розуміти псалми. Для цього не треба великого розуму. Він казав: «Усе, що вам потрібне, — це душа».
Псалми показують безліч облич Господа: міцна скеля, пастир, супутник, розрадник, годувальник, господар, творець, суддя, захисник і спаситель. Мій улюблений образ Бога? Мені завжди подобалась ідея особистого Бога радості. Я часто молюсь: «Господь — моя сила і моя пісня».
Книга Псалмів охоплює безліч внутрішніх і зовнішніх турбот — від неврожаю до нападу ворогів, від недуг до самотності. Псалми призначені для співу, і якби їх усі заспівали, вийшла б біблійна опера.
Колись я читала, що президент Білл Клінтон прочитав усю Книгу Псалмів, щоб знайти душевний спокій і звільнитися від політичного тиску, який його гнітив. Не дивно, що кожен знаходить у ній щось для себе, незважаючи на віровизнання. Адже псалми охоплюють усе.
Про бідність — псалом 10: «Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш».
Боротьба з супротивниками описується в псалмі 35: «Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною, воюй з тими, хто зо мною воює… Розсуди Ти мене по Своїй справедливості, і нехай через мене не тішаться. Нехай не говорять у серці своїм: „Ага, його маємо ми“. Хай не кажуть вони: „Ми його проковтнули“».
Працівник може знайти щось для себе у псалмі 56: «Помилуй мене, Боже, бо топче мене чоловік, цілий день він воює та тисне мене… Цілий день біль приносять слова мої».
Подружжя може звернутися до псалма 141: «Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх».
Тепер мій день починається і закінчується Книгою Псалмів. Мене тягне до монастирів, де псалми пульсують у жилах усіх, хто їх співає. Черниці Гірського монастиря Святого Бенедикта в Ері, штат Пенсильванія, кожен день розпочинають цим псалмом: «Не покинь мене, Господи. Поспіши мені на допомогу, Господи». Ченці-трапісти абатства Гефсимані у штаті Кентуккі кожен день закінчують такими словами: «У спокої я ляжу і засну, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно».
Інколи псалми самі знаходять мене. Якось я зайшла до ресторану, де група людей проводила молитовний сніданок. На дошці біля дверей хтось розібрав на частинки псалом 46, аж до найдрібнішої і найглибшої його серцевини. Вийшла квінтесенція будь-якої молитви:
Вгамуйтесь і знайте, що Я є Бог.
Вгамуйтесь і знайте, що Я є.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу