Д’єго Калб - Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі

В історії нічні виверження тлумачилися по-різному. Як зазначає у своїй «Історії сексуальності» Мішель Фуко [45] Мішель Фуко (1926—1984) — французький філософ та історик. , Руф Ефеський, лікар, який практикував у І сторіччі н. е., вважав, що вони ще більше облегшують розслаблене вві сні тіло. А от його трохи молодший колега Гален Пергамський [46] Гален Пергамський (130—210) — грецький лікар і філософ, народився в м. Пергам у Малій Азії. , навпаки, не бачив жодної полегші у виверженні сімені через відмову від парування.

Чоловіки всього світу, скільки разів ви, прокинувшись й опустивши очі, бачили випнутий член? Щоб заспокоїти дружин, завважимо, що це зовсім не означає, що їм снилася сусідка, сестра в перших, вражаюча Скарлетт Йоганссон [47] Скарлетт Інгрід Йоганссон (нар. 1984) — американська кіноактриса. або не менш привабливий Бред Піт [48] Вільям Бредлі Піт (нар. 1963) — американський кіноактор. (залежно від уподобань кожного). Майже у всіх мужчин відбувається нічна ерекція під час REM-фази, і це цілком нормально.

Деякі зроблені в США та Франції досліди з тваринами, переважно з щурами й мишами (улюбленцями біологів), дозволили встановити, що певні зони мозку займаються узагальненням інформації, пов’язаної зі статевою функцією та ерекцією. Дві з них — це латеральна та медіальна преоптичні зони гіпоталамуса, який, серед інших речей, бере участь у роботі механізмів, що регулюють голод і ситість, сон і неспання, а також температуру тіла. Згідно з цими дослідами, медіальна зона бере участь у поведінці тварин при спарюванні, а латеральна робить це під час сну і не задіяна в процесі денної ерекції. Таким чином два види ерекції спричиняють різні механізми.

Щоб упевнитися в цьому, дослідники ушкодили латеральну преоптичну зону щурів і спостерегли, що кількість нічних ерекцій у тварин зменшилася, тоді як кількість денних залишилася незмінною. Тобто поки щур не спав, його статевий орган функціонував без проблем. Разом з тим, коли ушкодили медіальну преоптичну зону, щури вже не могли виконувати обряд спарювання. А коли цю ж таки зону стимулювали, у тваринок збільшилися сексуальна активність і кількість ерекцій.

У випадку людей однією з переваг ерекції під час сну є те, що вона допомагає діагностувати можливі розлади. Останні можуть мати органічно-біологічну або психологічну природу, і тест на нічну ерекцію дозволяє їх вирізнити. В чому полягає дослід? Всього лише в тому, щоб поспати пару ночей у лабораторії й визначити, надимається статевий орган чи ні. З цією метою лікарі розташовують кільцеподібні електроди в основі та в кінці статевого органа. За їхньою допомогою вимірюють швидкість, зміни окружності статевого органа та кількість ерекцій. І начеб цього було замало, учасники отримують як сувенір фотографію своїх досягнень (чи поразок, залежно від обставин).

Відтак, якщо під час сну статевий орган був напружений, відкидаються серед інших розлади гормональні, метаболічні та кровоносної системи. У цих випадках розлад — на щастя для одних і на біду для інших — має причини психологічного характеру.

Учені досліджують усе. І якщо ми так кажемо, то лише тому, що вони самі це демонструють. Наука має широкі ділянки для досліджень, і секс є однією з них. У нашому випадку одне з численних запитань може бути сформульоване таким чином: як впливає секс на сон і чи полегшують або ускладнюють сон близькі стосунки (що ближче, то краще).

Щоб відповісти на нього, деякі дослідники провели експеримент, у якому взяли участь чоловіки й жінки. Тим, хто люб’язно зголосилися співпрацювати, довелося мастурбувати, а після цього спати в лабораторії, де науковці, наче voyeurs [49] Voyeurs ( фр .) — люди, які отримують сексуальне задоволення, споглядаючи еротичні сцени. , оцінювали якість сну. Підсумки виявили відсутність взаємозв’язку між сексуальною активністю та перешкодами для сну. А проте один із закидів на адресу цього дослідження стосувався того, що лабораторні умови надто відмінні від тих, коли сексуальні зв’язки або мастурбація відбуваються природним шляхом. Відтак, щоб уникнути кривотлумачень, кожен учасник мусив би взяти домашнє завдання й переповісти плин подій або запросити додому експертів, аби ті за ним спостерігали.

У ході іншого експерименту одружені чоловіки віком від 22 до 32 років повинні були впродовж десяти днів поспіль утримуватися від будь-якої сексуальної активності. Задум полягав у тому, щоб проаналізувати, що відбувається з ними вві сні після сексуального зв’язку, який вони мали, завершивши тривале стримування. Отже, після стількох безрадісних днів ці хлопці могли пустити чвалом свої інстинкти й мали ніч пристрасної боротьби. Висновок: кількість нічних ерекцій не збільшилася і проблеми зі сном не з’явилися. Однак, хоч це не було частиною експерименту, ми наважимося припустити, що наступного після скасування заборони дня вони прокинулися більш щасливими.