Д’єго Калб - Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі

Однак вони не з’являються ні з того ні з сього, буквально. Цей блискучий медик доводить, що наш мозок має захисний механізм цензури або стримування, який дозволяє нам виразити ці неприйнятні імпульси (які, прокинувшись, ми пригадуємо у видозміненій та химерній формі) і водночас уникнути душевної тривоги, яку міг би викликати прямий прояв такого несвідомого бажання. Зрештою, не так вже й просто визнати, що ми хочемо спати з власною матір’ю, батьком, опікуном чи куратором. Тому Фройд називає сновидіння «охоронцями сну».

Хоча чимало більш давніх авторів і текстів висували ідеї щодо снів, жодному з них не вдалося виробити такої комплексної теорії, як це спромігся зробити наш друг Зигмунд. Заглибившись в історію, зазначимо, приміром, що Талмуд, стародавня релігійна книга юдеїв, стверджує, нібито всі сни мають прихований сенс, який необхідно витлумачити, оскільки він вельми відмінний від своєї видимості.

З іншого боку, ми можемо звернутися до грецької dream team [29] Команда мрії ( англ .). Сократ — Платон — Аристотель, яка філософствувала на майже всі уявленні теми. Перший з них, котрий багатьох доводив до нестями своїми нескінченними дошкульними запитаннями, вважав сни вираженням голосу свідомості. Другий у «Державі» вирізнив бажання потрібні (такі як голод) та непотрібні. Ці останні — стверджував він — з’являються у снах, і їх слід притлумлювати, бо вони являють те тваринне й ірраціональне, що є в кожному з нас. Знайомі слова, еге ж?

Аристотель, навпаки, вважав, що сни раціональні й дозволяють нам бачити речі більш виразно, ніж тоді, коли ми не спимо. В цьому він також мав деяку слушність: як ми побачимо в наступному розділі, чимало вчених, дослідників і митців розв’язували складні проблеми, притиснувшись щокою до подушки. І перелік цим не вичерпується.

Щоправда, жодна з цих ідей (з теорією психоаналізу Фройда включно) не дістала емпіричного визнання, що було неможливо у відповідні епохи. Безсумнівним є також значення, якого надають снам різні народні традиції: навіть у лотереях вдаються до снів, щоб відгадати виграшні номери. Ще 1604 року в Італії поширювалася La borsa d’oro... [30] Букв. «Золотий капшук» ( іт .). , книжка, що тлумачила сновидіння, підказуючи, які ставки робити. Подібні мудрощі досі вельми популярні в цій країні, де розвинулися різні «системи» для того, щоб спати й вигравати, як, приміром, неаполітанська smorfia [31] Неаполітанський сонник, в якому словам відповідають певні цифри. , що поширилися на цілий світ до наших днів. На нашому континенті до цього в «Семи шаленцях» вдався Роберто Арльт [32] «Сім шаленців» — роман аргентинського письменника Роберто Арльта (1900—1942). . Ще й сьогодні в Буенос-Айресі багато хто, промовляючи «п’ятнадцять» або «двадцять два», майже машинально додає «гарненька дівчина» чи «безумець», хоча й не належить до тих колоритних типів, які, сидячи за столиками в кав’ярнях, розмірковують над своїми ставками. Що, однак, може сказати нам про ці нічні видіння експериментальна наука?

У грудні 1977 року на майданчик впевнено вийшли двоє дослідників з Гарвардського університету — Аллан Гобсон і Роберт Маккарлі [33] Джон Аллан Гобсон (нар. 1933) та Роберт Вільям Маккарлі (1937—2017) — американські психіатри, дослідники природи сну. . Вони надрукували статтю, в якій піддали різкій критиці теорію Фройда, що, на їхню думку, не відповідала зафіксованій діяльності мозку. Відтак вони запропонували модель синтезу активації, згідно з якою сни є не відповіддю на підсвідомі бажання, а результатом хімічного розряду нейронів стовбура головного мозку, що активується під час циклу REM-відпочинку.

Крім того, тоді ж активуються PGО (мосто-колінчасто-потиличні хвилі). Йдеться про електричні сигнали, що зароджуються в мості стовбура головного мозку, тривають у латеральних колінчастих тілах таламуса й завершуються у зоровій потиличній корі. Ці хвилі, що зароджуються за кілька секунд до REM-фази, припиняються разом із нею й мають пов’язуватися з нестямними рухами наших очей, як ми це завважили в попередньому розділі.

Згідно з цією моделлю, коли ми не спимо, мозок перебуває в стані неспання завдяки тому, що стовбур головного мозку вивільняє речовини, які дістали назви адреналіну та норадреналіну. А коли ми спимо, стовбур головного мозку виробляє інший тип сполук, а саме холінергічні (ну й назва!) речовини, що активують певні зони мозку й водночас притлумлюють інші за допомогою нейромедіатора ацетилхоліну, який з плином літ набув слави й значення у дослідженні снів.