Саймон Сінек - Почни з Чому

Стів Возняк і Стів Джобс саме у цей час почали свою трудову діяльність. Північна Кароліна була охоплена не лише революційним духом,— саме тоді й саме там відбувалася комп’ютерна революція. І саму в цій технології вони вбачали можливість зробити власну революцію. «Комп’ютер Apple дав змогу окремій людині робити те саме, що може робити будь-яка компанія,— розповідав Возняк. — Уперше в історії одна людина могла взяти на себе функції цілої корпорації просто тому, що вона могла користуватися технологією». Возняк спроектував Apple І, а згодом Apple ІІ, достатньо простими, щоб люди могли опанувати цю технологію. Джобс знав, як їх продати. Так народилася компанія Apple Computer. Компанія, мета якої — дати окремій людині силу, щоб протистояти владі, нависла над суспільством. Дати мрійникам та ідеалістам силу, щоб кинути виклик статус кво — і перемогти. Але їхня справа, їхнє ЧОМУ почалося задовго до народження Apple.

У 1971 році просто в гуртожитку Каліфорнійського університету в Берклі два Стіви змайстрували синю скриньку. Цей невеликий пристрій зламував телефонну систему, щоб не платити за міжміські переговори. Комп’ютерів Apple тоді ще не існувало, але Джобс і Возняк уже кидали виклик владі Великого Брата — у цьому випадку MaBell, American Telephone and Telegraph, телефонній компанії-монополісту. Технічно те, що робила синя скринька, було нелеґальним, і не маючи бажання порушуючи закон, Джобс і Возняк так ні разу самі й не скористалися цим пристроєм. Але їм сподобалася ідея дати іншим змогу не платити за правилами, встановленими монополістами,— ця тема не раз проявлятиметься в майбутнійкомпанії Apple.

1 квітня 1976 року вони повторили цей «трюк». Цього разу їхнім об’єктом став гігант комп’ютерної галузі компанія IBM. До Apple обчислення здійснювалися за допомогою перфокарт, які містили інструкції для величезної обчислювальної машини, розташованої десь у комп’ютерному центрі. IBM розробляла свої технології для корпорацій, а не, як мав намір це зробити Apple, як інструмент для окремої людини, яка могла б суперничати з корпораціями. Із чіткою метою і фантастичною дисципліною компанія Apple Computer, за законом дифузії, була практично приречена на успіх. У перший рік бізнесу вона продала комп’ютерів на загальну суму 1 мільйон доларів тим, хто вірив у те, у що вірили вони. За другий рік — уже на 10 мільйонів доларів. За третій рік у бізнесі це була компанія з доходом 100 мільйонів доларів, а лише за шість років вони досягли статусу компанії з мільярдним доходом.

У 1984 році Apple запустив виробництво комп’ютерів Macintosh, що супроводжувалось славнозвісною рекламою «1984», якою супроводжувалися трансляції Суперкубку — чемпіонату США з американського футболу.

Ця реклама, режисером якої був Рідлі Скотт, відомий режисер культових класичних фільмів, зокрема, Blade Runner (в українському перекладі «Той, що біжить по лезу»), змінила і рекламну галузь. Перша «комерційна реклама Суперкубку», вона започаткувала щорічну традицію великобюджетної, схожої на класичне кіно комерційної реклами цього турніру. З комп’ютером Macintosh Apple знову змінила традиційний підхід. Вони кинули виклик DOS компанії Microsoft — стандартній операційні системі, яка у той час використовувалась у більшості персональних комп’ютерів. Macintosh став першим комп’ютером масового ринку, в якому був графічний інтерфейс користувача і мишка, завдяки яким людина могла просто «підвести мишку на об’єкт і натиснути на кнопку», а не вводити інструкцію на клавіатурі. За іронією долі, ця концепція Apple стала масовою завдяки компанії Microsoft, яка використала її у Windows — створеній Білом Ґейтсом версії графічного інтерфейсу користувача. Здатність Apple ініціювати революційні зміни і здатність Microsoft виносити ідеї на масовий ринок ідеально ілюструють ЧОМУ кожної з цих двох компаній — і, звісно, їх засновників. Для Джобса завжди було важливо кидати виклик, натомість Ґейтса хвилювало те, як передати ідею якомога більшій кількості людей.

Apple і далі кидатиме виклики — іншими своїми продуктами, і в той само спосіб. З останніх прикладів — iPod і, що важливіше, iTunes. Цими технологіями Apple кидає виклик нинішній моделі бізнесу в музичній індустрії-галузі, яка так занепокоїлася тим, щоб захистити свою інтелектуальну власність і застарілу модель бізнесу, що зайнялася судовими переслідуваннями тринадцятирічних музичних піратів,— а в той час Apple практично перефор-матувала ринок онлайн-музики. Це повторилося знову, коли Apple випустила на ринок iPhone. Статус кво диктував, що провайдери стільникового зв’язку, а не виробники телефонів, вирішують, якими мають бути технічні характеристики й функції сьогоднішніх телефонів. T-Mobile, Verizon Wireless та Sprint, наприклад, диктують таким компаніям як Motorola, LG та Nokia, що робити. Apple усе це змінила, оголосивши, що стосовно iPhone вони диктуватимуть провайдерам, які саме функції телефон матиме. За іронією долі, компанія, якій Apple кинула виклик своєю синьою скринькою десятки років тому, цього разу проявила класичну поведінку любителя новинок. Компанія AT&T виявилася єдиною, яка погодилася на нову модель,— і так почалася ще одна революція.