Филипп Зимбардо - Ефект Люцифера. Чому хороші люди чинять зло

«До стіни!»

«Дайте мені наручники!»

«Ось вам, забирайте все!»

Номер 819 дико верещить: «Ні, ні, ні! Це експеримент! Руки забери! Бля, відлізь від мене, мудак! Ви ж не заберете у нас ці срані ліжка!»

Номер 8612: «***а не дослідження! Це ж ***ана імітація, експеримент! Це не в’язниця. Нах** Зімбардо!»

Арнетт промовляє на диво спокійним голосом: «Коли в’язні з першої камери поводитимуться пристойно, ми повернемо ваші ліжка. Робіть що хочете, щоб змусити їх поводитися як треба».

Ще спокійніший голос в’язня відповідає охоронцям: «Це наші ліжка. Ви не можете їх забрати».

Повністю дезорієнтований і голий, в’язень 8612 жалібно каже: «Вони забрали в нас одяг, вони забрали ліжка! Це капець! Вони забрали одяг, забрали ліжка! — і додає, — У справжніх в’язницях взагалі так не роблять». Як не дивно, другий в’язень відповідає: «Роблять» [57].

Охоронців розбирає сміх. 8612-й просуває руки між ґратами дверей камери, розкриває долоні догори в благальному жесті, та з дивовижно красномовним виразом обличчя говорить новим для нього, дивним тоном. Лендрі вимагає забрати руки від дверей, проте Керос жорсткіший і ляскає кийком по ґратах. Номер 8612 якраз вчасно забирає руки, щоб йому не розтрощили пальці. Охоронці сміються.

Потім охоронці прямують до третьої камери, а 8612-й і 1037-й кричать приятелям в ній, аби ті забарикадувалися. «Витягніть ліжка до дверей! Одне ставте горизонтально, інше — вертикально! Не дозволяйте їм увійти! Вони заберуть ваші ліжка! — Наші вони вже забрали! От бляха!»

Номер 1037 переходить межу, закликаючи до відчайдушного опору: «Бийте їх! Не дайте їм це зробити! Настав час для жорсткої революції!»

Лендрі повертається з великим вогнегасником і випускає вуглекислий газ у другу камеру, змушуючи в’язнів відбігти назад. «Заткніться і відійдіть від дверей!» (Іронія в тому, що саме на наявності вогнегасника, наполягала Комісія з контролю залучення осіб до експериментальних досліджень на випадок надзвичайної ситуації.)

Проте ліжка з камери №3 вже витягли в коридор, і повстанці з камери №2 почуваються зрадженими.

«Третя камера, та що таке? Ми ж казали вам забарикадуватися!»

«Хіба це солідарність? Це через “Сержанта”? “Сержант” (2093-й), якщо це ти, то нехай, бо ми й так розуміємо, хто ти насправді».

«Альо, камера один, бережіть ліжка! Не впускайте їх!»

Охорона усвідомлює, що вони вшістьох зможуть придушити бунт цього разу, але на майбутнє їх залишатиметься троє проти дев’ятьох. Та нічого: Арнетт застосовує психологічну тактику «поділяй і владарюй», вирішивши зробити камеру №3 особливою. В’язням надають привілеїв у вмиванні й чищенні зубів, повертають ліжка і постільну білизну, вмикають в їхній камері воду.

Наглядач Арнетт голосно виголошує, що в’язні з камери №3 добре поводилися і їм «не перевертатимуть постіль і повернуть ліжка, коли у камері №1 знову буде порядок».

Наглядачі вмовляють «чемних в’язнів» переконати решту поводитися як треба. «Якби ми знали, що не так, ми б їм сказали!» — викрикує один із «чемних в’язнів».

Венді кричить у відповідь: «Вам не потрібно знати, що не так. Просто скажіть їм, щоб заспокоїлися».

Номер 8612 кричить: «Камера один, ми з вами — всі троє!» Далі він промовляє невиразну погрозу охоронцям, що штовхають його назад (з одягу на ньому лише рушник, все ще): «Якщо ви подумали, що це все, вам, хлопці, не пощастило».

Справу зроблено. Охоронці влаштовують невеликий перекур і обдумують, що робити з камерою №1, в якій забарикадовано двері.

Коли Річ (1037) відмовляється виходити з камери №2, троє охоронців виносять його на руках, жбурляють на землю, надягають наручники і тягнуть за ноги назовні. Він і бунтівник 8612 продовжують кричати про несприйнятливі умови, закликаючи решту в’язнів підтримати бунт. Охоронці пробують звільнити другу комірчину в коридорі, щоби влаштувати ще одну Яму, куди можна буде посадити 1037-го. Виймаючи звідти коробки, вони тягнуть його по підлозі назад до камери зі все ще скутими ногами.

Наглядачі Арнетт і Лендрі радяться й вирішують простим способом навести порядок у цьому безладі: почати перекличку. Перекличка завжди допомагає встановити порядок. Навіть попри те, що в шерензі лише четверо в’язнів, наглядачі наказують їм назвати свої номери.

«Мій номер — 4325, пане наглядач».

«Мій номер — 2093, пане наглядач».

Перекличка триває, хоча участь у ній беруть тільки троє «чемних» із камери №3 та 7258-й, голий, з рушником, зав’язаним на талії. Цікаво, що 8612-й також викрикує свій номер із карцеру, хоча й глузливим тоном.