Филипп Зимбардо - Ефект Люцифера. Чому хороші люди чинять зло

Венді кілька хвилин у цілковитій тиші виголошує інструкції щодо вбиральні — коли і як нею дозволено користуватися — і змушує в’язнів багато разів їх повторювати, доки ті не задовольняють його вимог. «819- му здається це смішним. Треба вигадати щось особливе для 819-го!» Охоронець Ворниш стоїть осторонь і не втручається. Керос і Венді міняються ролями. В’язень 819 продовжує усміхатися і навіть реготати над абсурдністю ситуації. «Не смішно, номер 819».

Далі Венді з Маркусом увесь час змінюють один одного, зачитуючи правила.

Керос: «Повторюйте голосніше! Ув’язнені повинні повідомляти про всі порушення правил охоронцям». Арештантів змушують проспівувати правила, і після стількох повторень вони, вочевидь, їх всі вивчили. Далі йдуть інструкції, як належить, по-військовому доглядати за ліжками. «Відтепер ви мусите згортати ваші рушники й охайно складати їх у ногах на ваших ліжках. Охайно складати, а не розкидати довкола, ясно?» — каже Венді.

Ув’язнений 819 починає вередувати. Він відмовляється далі виконувати вправи. Решта також зупиняються, доки 819-й не приєднається до них. Охоронець наказує йому продовжувати, і той підпорюється заради своїх приятелів.

«Непогана спроба, номер 819, а тепер посидиш в Ямі», — наказує Венді. 819-й іде в карцер із зухвалим виглядом.

Систематично проходжаючи перед в’язнями у Дворі, високий охоронець Карл Венді починає насолоджуватися відчуттям домінування.

«Гаразд, який сьогодні день?» — Відповіді нерозбірливі.

«Голосніше. Чи всі щасливі?»

«Так, пане наглядачу».

Намагаючись приєднатися до розваги, аби бути крутим, Ворниш, запитує: «Чи всі тут справді щасливі? Щось я вас двох не чув».

«Так, пане наглядачу».

«Номер 4325, який сьогодні день?»

«Гарний день, пане нагля...»

«Ні. Сьогодні чудовий день!»

«Так, пане наглядачу!»

Вони починають хором співати: «Сьогодні чудовий день, пане наглядачу».

«4325, що за день сьогодні?»

«Гарний день».

Венді: «Неправильно! Сьогодні чудовий день!»

«Так, сер. Сьогодні чудовий день».

«А тобі як, номер 1037?»

1037-й відповідає з бадьорою, саркастичною інтонацією: «Сьогодні чудовий день».

Венді: «Думаю, ви в порядку. Повертаємось до камер, за три хвилини прибираємо на глянц. Потім стати струнко біля своїх ліжок». Він дає інструкції Ворнишеві, як перевіряти камери. За три хвилини охоронці заходять до кімнат, а в’язні виструнчуються на військовий манір біля своїх ліжок.

ПОВСТАННЯ НАЗРІВАЄ

Без сумніву, в’язні вже роздратовані, не розуміючи, як їм сприймати таке ставлення охоронців. Ба більше, вони голодні і втомлені через нестачу спокійного сну минулої ночі. Однак продовжують гру і застеляють ліжка, досить добре виконуючи це — але недостатньо добре для Венді.

«Це ти називаєш прибрати, 8612? Це бардак, перероби як треба». З цими словами охоронець зриває й кидає на підлогу ковдру та простирадло, 8612-й мимоволі кидається на нього з криком: «Ти що робиш, я щойно все прибрав!».

Захоплений зненацька, Венді відштовхує і б’є кулаком в’язня в груди. Кличе підкріплення: «Охорона, критична ситуація в другій камері».

Усі охоронці оточують 8612-го і силоміць тягнуть його до Ями. Там він приєднується до 819-го, який досі сидів тихо. У темному і незручному місці, наші бунтарі разом починають планувати революцію. Але вони пропускають нагоду скористатися вбиральнею, коли інших парами відводили туди. Стримування стає болісним, тож вони вирішують поки що не створювати проблем і почекати найближчої нагоди. Цікаво, як Керос опісля повідомив, що йому було важко підтримувати образ охоронця, коли він лишався із в’язнем сам на сам, супроводжуючи того до вбиральні, бо там не було тюремного приладдя, на яке він міг би покладатися. Він і більшість інших розказали, що, аби не піддатися тенденції до послаблення режиму за межами в’язниці, вони діяли жорсткіше і поводилися вимогливіше з арештантами дорогою до вбиральні. Виконувати роль «суворого охоронця» значно важче, коли ти сам на сам із в’язнем. І ще з’являлося почуття сорому, що його, дорослу людину, понизили до ролі туалетного патруля [54].

Сидячи у карцері, дует бунтівників пропускає й сніданок, який подають рівно о восьмій ранку на свіжому, так би мовити, повітрі у Дворі. Одні їдять, сидячи на долівці, а інші стоять. Вони порушують «правило мовчання», спілкуючись і обговорюючи можливість оголосити голодування, щоб продемонструвати солідарність ув’язнених. Усі погоджуються, щоб показати свою силу, їм потрібно почати вимагати більшого, як-от: повернути окуляри, ліки, книжки і припинити вправи. Доти мовчазних в’язнів, зокрема й 3401-го — нашого єдиного учасника азійського походження, — тепер підбадьорює відкрита підтримка.