Филипп Зимбардо - Ефект Люцифера. Чому хороші люди чинять зло

Після сніданку 7258-й і 5486-й перевіряють план, відмовляючись виконати наказ і повернутися до камер. Це змушує трьох охоронців заштовхувати їх силоміць до їхніх кімнат. За звичних обставин така непокора коштувала б їм Ями. Але карцер уже переповнений — більше ніж дві особи там ніяк не помістяться. Крізь дедалі більшу метушню я з подивом чую, що в’язні з третьої камери зголошуються добровільно прибрати посуд. Цей жест загалом відповідає зговірливій поведінці їхнього співкамерника Тома (2093), але водночас йде врозріз зі стратегією тих приятелів, які постановили бунтувати. Можливо, вони сподівалися згладити гостроту ситуації й послабити напруження, що поступово зростало.

За дивним винятком арештантів з третьої камери, в’язні виходять з-під контролю. Трійця охоронців з ранкової зміни думає, що в’язні вважають їх занадто м’якими, і це заохотило непослух. Вони вирішують, що настав час закрутити гайки. Спочатку оголошують ранкові роботи, що сьогодні означає драїти стіни і підлогу. Далі, як перший крок своєї колективної творчої помсти, охоронці забирають ковдри з першої та другої камер, виносять їх надвір і волочать по чагарях, доки на них не налипне і не вчепиться різне сміття. Якщо в’язні не хочуть поранитися об гострі колючки, то мусять провести годину чи й більше, старанно виймаючи кожну з них. В’язень 5704 втрачає самоконтроль, починає кричати про беззмістовну дурість цього виснажливого заняття. Він поціляє в яблучко. Беззмістовні, дурні завдання — це необхідні складники для утвердження влади наглядачів. Вони хочуть покарати непокірних і забезпечити безумовний послух. Відмовляючись спочатку, 5704-й раптом погоджується — він прагне у такий спосіб задобрити Кероса й отримати цигарку. Тому й починає чемно вибирати сотні колючок. Мета цієї нудної роботи — порядок, контроль і влада для тих, хто це мав і прагнув цього.

Наглядач Керос питає: «У цій в’язниці тільки найкраще, чи не так?»

В’язні щось бурмочуть на згоду.

«Ви цілком праві, пане наглядач», — лунає голос із камери №3.

Проте у в’язня 8612, якого щойно випустили з карцеру, інша думка: «Іди ти в жопу, пане наглядач». Йому наказують закрити свою брудну пельку.

Я усвідомив, що це перші нецензурні вислови в процесі експерименту. Спершу я очікував, що наглядачі часто лаятимуться, аби відповідати ролям «крутих мачо», проте помилився. Утім Даґ (8612) без жодного сорому починає розкидатися лайливими словами.

Наглядач Керос: «Було дивно віддавати накази. Мені хотілося кричати, що ми всі рівні. Але натомість я змушував в’язнів кричати один до одного: “Ти — шматок гівна!”. Я не вірив своїм вухам, коли вони раз за разом чемно повторювали це за моєю командою» [55].

Венді додав: «Я зауважив, що вжився в роль наглядача. І навіть не вибачався за це, а навпаки, став ще більше начальником. В’язні не слухалися, тому я хотів покарати їх за те, що вони порушують нашу систему» [56].

Наступні ознаки непокори виявляє невелика група в’язнів: Стю (819), Пол (5704) і — уперше — Габбі (7258), який доти був слухняним. Вони зривають зі своїх тюремних уніформ ідентифікаційні номери і голосно протестують проти неприпустимих умов утримання. Охоронці негайно вживають відповідних заходів — наказують роздягнутися догола і залишатися так, поки номери не пришиють назад. Охоронці йдуть у свою кімнату з нелегко відбороненим верховенством. Доки вони нетерпляче чекають кінця своєї надто довгої зміни, у тюрмі залягає зловісна тиша.

ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО БУНТУ, ДЕННА ЗМІНО

Незадовго до десятої ранку з’являється денна зміна. Поки наглядачі перевдягаються, вони дізнаються, що ситуація вийшла з-під контролю і все не так спокійно, як було вчора, коли вони здали зміну. В’язні з камери №1 забарикадували двері й відмовилися виходити. Арнетт негайно бере ініціативу в свої руки і просить наглядачів ранкової зміни залишитися у в’язниці доти, доки конфлікт не буде вирішено. Його тон означає, що ранкова зміна певною мірою відповідальна за те, що сталося.

Ватажок бунту, Пол (5704), переконав своїх приятелів з камери №1, Габбі (7258) і Ґленна (3401), що настав час виступити проти порушення угоди, яку вони підписали з владою (тобто зі мною). Вони присунули свої ліжка до дверей камери, завісили ковдрами дверний отвір і вимкнули світло. Охоронці не можуть прочинити двері й зганяють злість на мешканцях камери №2, де сидять головні порушники спокою, ветерани карцеру Даґ (8612) і Стю (819), — і з ними Річ (1037). Раптом охоронці переходять у контратаку: вриваються в камеру, хапають три ліжка і витягають їх назовні. Номер 8612 відчайдушно намагається опиратися. У камері — штовханина, удари і крики. Це все чути у Дворі.