Филипп Зимбардо - Ефект Люцифера. Чому хороші люди чинять зло

Я зауважив цим новонабраним охоронцям, що ув’язнені будуть схильні ставитися до всього цього, як до «розваг та ігор», але саме від нас, тюремного персоналу, залежить те, чи виробиться в ув’язнених необхідний психологічний стан упродовж усього дослідження. Ми мусимо зробити так, щоб вони почувалися наче у в’язниці. Ми в жодному разі не можемо покликатися на це як на дослідження або експеримент. Після відповідей на різноманітні запитання від цих новоспечених охоронців я в загальних рисах описав спосіб, у який їх відповідно до побажань розподілять між трьома змінами — по троє в кожній. Я дав зрозуміти, що нічна зміна, вочевидь найменш приваблива, найімовірніше, виявиться найлегшою, оскільки ув’язнені спатимуть принаймні половину часу. «У вас буде порівняно небагато роботи, хоч ви і не зможете спати. Ви маєте бути там про всяк випадок, раптом вони затіватимуть щось». Попри моє припущення, що в нічної зміни буде зовсім мало роботи, наприкінці експерименту вона діяла найактивніше і найжорстокіше поводилася із в’язнями.

Я маю ще раз зазначити, що спершу мене більше цікавили ув’язнені та їхня адаптація у цій ситуації, схожій на життя у в’язниці. Охоронці були просто гравцями загальної дії, які мали б допомогти в’язням сформувати певний спосіб мислення — усвідомлення того, що їх позбавлено волі. Гадаю, що я мав таку перспективу, бо походив із неблагополучних районів, що змушувало мене більше ототожнювати себе з в’язнями, аніж з охоронцями. На це, безперечно, вплинули інтенсивні персональні контакти з Прескоттом та іншими колишніми в’язнями, з якими я нещодавно познайомився. Тому мою промову під час інструктажу було сформульовано так, аби викликати в охоронців «почуття єдності», за допомогою загального опису чільних ситуативних і психологічних процесів у функціонуванні типових в’язниць. Невдовзі для нас стало очевидним, що поведінка охоронців була так само цікавою, а іноді навіть цікавішою за поведінку ув’язнених. Чи був би таким самим результат без цього інструктажу, якби ми дозволили лише поведінковий контекст і відігравання ролей? Як ми згодом побачимо, попри нашу спонукальну довідку, охоронці спочатку не надто переймалися потрібними відносинами та поведінкою, щоб створити такі негативні умонастрої в ув’язнених. Пройшло трохи часу, перш ніж нові ролі та ситуативні сили змінили їх настільки, що вони почали зловживати поводженням з ув’язненими — Зло, за створення якого у цій «Стенфордській окружній в’язниці» зрештою відповідальний я.

З іншого боку, вони не проходили жодних формальних тренувань для охоронців — їм сказали перш за все підтримувати закон і порядок, не дозволяти ув’язненим утекти і в жодному разі не застосовувати проти них фізичну силу. Крім того, їх в загальних рисах проінструктували щодо негативних аспектів психології ув’язнення. Процедура схожа на більшість систем ознайомлення охоронців із виправною системою, в якій тренування обмежено. Там зазначають лише, що їм дозволено застосовувати будь-яку силу, необхідну в разі загрозливих обставин. Список правил, зачитаний і виданий ув’язненим начальником та охоронцями, і мої інструкції охоронцям відображають внесок Системи у створення початкових умов ситуації, що кидають виклик цінностям, ставленню й особистим схильностям, що їх учасники експерименту привнесли з собою. Невдовзі ми побачимо, як вирішується конфлікт між могутністю ситуації й могутнію людини.

Охоронці Ув’язнені

Денна зміна (10:00 — 18:00): Камера № 1:

Арнетт, Маркус, Лендрі (Джей) 3401 — Ґленн

5704 — Пол

Нічна зміна (18:00 — 2:00): 7258 — Габбі

Гельманн, Барден, Лендрі (Джефф) Камера № 2:

819 — Стюарт

Ранкова зміна (2:00 — 10:00): 1037 — Річ

Ворниш, Венді, Керос 8612 — Даґ

Камера № 3:

Охоронці в резерві: 2093 — Том «Сержант»

Морісон, Пітерс 4325 — Джим

5486 — Джеррі

Понеділок. Повстання в'язнів

Понеділок, понеділок — журба за журбою, туга за тугою для всіх нас після надто довгого першого дня і начебто безкінечної ночі. І знову пронизливе вищання свистків вириває ув’язнених зі сну рівно о шостій ранку. В’язні виходять зі своїх камер з помутнілим поглядом, поправляючи панчохи на голові, розгладжуючи сорочки і розплутуючи кайдани на щиколотках. Вони страшенно пригнічені. Згодом 5704-й сказав, що його гнітила думка про новий день, коли знову доведеться пережити «те саме лайно, а можливо, ще й гірше» [52].

Охоронець Керос силоміць підводить пониклі голови — особливо 1037-го, схожого на сновиду. Він штурхає ув’язнених у плечі, щоб випрямити їх, і насилу вирівнює поставу згорблених арештантів. Керос схожий на матір, що готує своїх сонних дітей до першого дня в школі, тільки значно грубіший. Настав час краще вивчити правила і провести вранішню зарядку перш, ніж подадуть сніданок. Венді перебирає на себе командування: «Тож ми навчатимемо вас правил, поки ви їх всі не завчите напам’ять» [53]. Його енергійність передається Керосу, і той проходжується вздовж шеренги ув’язнених, загрозливо вимахуючи кийком. Аж втративши терпіння, він уже кричить: «Ще! Ще!», коли в’язні не повторюють правила достатньо швидко. Керос поплескує кийком по відкритій долоні, лунає ляпання — звук стримуваної агресії.