Филипп Зимбардо - Ефект Люцифера. Чому хороші люди чинять зло

НАБЛИЖЕННЯ БУНТУ: ПЕРШИЙ ЗНАК

Наприкінці своєї зміни Гельманн, вже виходячи з Двору, вигукує до ув’язнених: «Я так зрозумів, джентльмени, ви отримали задоволення від наших перекличок?». — «Ні, сер!» — «Хто це сказав?» Ув’язнений 8612 каже, що це він, і додає, що його навчили не обманювати. Усі три охоронці кидаються в камеру №2 і хапають 8612-го, який здіймає догори стиснений кулак як знак непокори, викрикуючи: «Всю владу народові!». Його кидають у карцер — йому випала честь оселитися там першим. Охоронці показують, що їх об’єднує один принцип: вони не потерплять жодної незгоди. Лендрі ще раз виголошує запитання Гельманна ув’язненим. «Ну, сподобалася вам перекличка?» — «Так, сер». — «Так сер, і що?» — «Так, сер, пане наглядачу». — «Так вже краще». Оскільки ніхто більше не хоче відкрито кинути виклик їхній владі, троє кабальєро поважно пересуваються, ніби у строю на військовому параді. Перш ніж повернутися у приміщення для охоронців, Гельманн зазирає в камеру №2, щоб нагадати її мешканцям, що «хоче, аби ліжка були в ідеальному порядку». Ув’язнений 5486 згодом повідомив, що почувався пригніченим, коли 8612-го помістили до Ями. Він також почувався винним за те, що нічого не зробив, щоб завадити цьому. Але він раціоналізував свою поведінку тим, що не хотів жертвувати своїм комфортом або опинитися в одиночній камері, нагадуючи собі, що «це лише експеримент» [45].

Перед відбоєм, рівно о 10-й вечора, ув’язненим дають змогу скористатися останнім сьогодні привілеєм — туалетом. Для цього потрібен дозвіл, і по одному чи по двоє їх ведуть із зав’язаними очима до туалету — назовні через вхід до в’язниці, оминаючи коридор через шумну котельню, щоби сплутати їх щодо розташування і вбиральні, і них самих. Згодом цю малоефективну процедуру скасують, коли ув’язнені протопчуть усі маршрути до туалету, навіть з поїздкою ліфтом.

Спочатку ув’язнений Том (2093) каже, що йому потрібно більше часу, аніж передбачено, бо ж не може в такому напруженні мочитися. Охоронці відмовляють, але інші ув’язнені підтримують цю наполегливу вимогу, аби йому давали достатньо часу. «Це був той випадок, коли ми мали домогтися того, чого хотіли», — пізніше зазначив 5486-й [46]. Маленькі події, подібні до цієї, можуть об’єднати ув’язнених і дати їм нову колективну ідентичність, значно більшу за зібрання індивідів, що намагаються вижити своїми силами. Бунтівник Даґ (8612) відчуває, що охоронці просто грають свої ролі, що їхня поведінка — це лише жарт, але водночас вони «переходять межі». Він продовжить свої зусилля, щоб організувати інших ув’язнених, аби ті отримали більше влади. На відміну від нього, наш світловолосий хлопчик, Габбі (7258), зазначає, що «...з плином часу я дедалі більше хотів бути охоронцем» [47]. Нічого дивного, що жоден з охоронців не хоче бути в’язнем.

Інший бунтівний в’язень, 819-й, виказав себе в листі до сім’ї з проханням приїхати на побачення. Він підписався: «Усю владу — пригнобленим братам, перемога неминуча. Без жартів, я настільки щасливий тут, наскільки лиш може бути щасливим ув’язнений!» [48]. Під час гри в карти у своїй кімнаті охоронці нічної зміни і начальник розробляють план для першої переклички ранкової зміни — нове випробування для в’язнів. Заступивши на зміну, охоронці одразу підійдуть близько до камер і будитимуть своїх підопічних голосним різким свистом. Це також швидко дасть новій зміні охоронців заряд енергії, щоб вжитися в їхні ролі й водночас порушить сон ув’язнених. Лендрі, Бардену і Гельманну — усім їм подобається цей план, і вони продовжують обговорювати, як їм стати ліпшими охоронцями наступної ночі. Гельманн вважає, що все це «весело й цікаво». Він вирішує віднині діяти як «старанний працівник», «грати ще владнішу роль», як під час посвячення у братство або ж як у фільмах про в’язниці на кшталт «Холоднокровного Люка» [49].

Барден як охоронець перебуває в критичному становищі — ніби свінґмен у баскетболі, тобто опиняється на роздоріжжі в цій нічній зміні. Джефф Лендрі розпочав як сильний гравець, але за ніч підкорився креативним вигадкам Гельманна і врешті-решт поступився його владній манері. Згодом Лендрі вживеться у роль «доброго охоронця» — з доброзичливим ставленням до арештантів — і не принижуватиме їх. Якби Барден став на бік Лендрі, то разом вони могли б затьмарити Гельманнову зірку успіху. Але якщо Барден буде заодно з крутим хлопцем, то Лендрі стане третім зайвим і зміна поверне у лиховісному напрямку. У своєму ретроспективному щоденнику Барден пише, що він почувався схвильованим, коли йому раптово зателефонували о 6-й вечора, щоб тієї ночі він прибув на чергування якнайшвидше.