Филипп Зимбардо - Ефект Люцифера. Чому хороші люди чинять зло

Я посміхнувся на красномовний аргумент Крейґа. Я так само поділяв сумнів щодо диспозиційного підходу, проте моя впевненість повернулася, коли Крейґ усе так добре виклав поліцейським. Я продовжив, впадаючи в мій улюблений лекторський стиль: «Суть ось у чому: наше дослідження намагатиметься відділити те, що люди вносять у тюремну ситуацію, від того, що сама ця ситуація виявляє в людях, які в ній опинилися. Наші досліджувані, завдяки попередньому відборові, є вибіркою освічених молодих чоловіків середнього класу. Вони є однорідною групою студентів, схожих один на одного з багатьох оглядів. Їх за принципом випадковості розділили на дві групи — «охоронців» і «в’язнів», — які є взаємозамінними. В’язні не є більш жорстокими, ворожими чи бунтівними, ніж охоронці, а охоронці не є занадто авторитарними та одержимими владою. Зараз в’язні й охоронці практично однакові. Ніхто не хотів бути охоронцем; ніхто не вчиняв злочину, за який позбавляли волі й карали. Чи будуть ці люди такими ж схожими одне на одного через два тижні? Чи побачимо ми якісь перетворення в їхніх характерах? Ось що ми хочемо дізнатися».

Крейґ додав: «Інакше кажучи, ми робимо так, що хороші люди потрапляють у погані обставини, і побачимо, що або хто візьме гору — вони чи ситуація».

«Дякую, Крейґу, оце мені подобається, — розчулено сказав телеоператор Білл, — мій режисер захоче використати це у сьогоднішній вечірній програмі. У телеканалу сьогодні вранці не було вільних рук, тому мені доведеться самому і знімати, і вибирати ракурси для перебивки відеоряду. Професоре, час іде. Я готовий, ми можемо розпочинати?»

«Звісно, Білле. Проте, Джо, я так і не відповів на твоє перше запитання щодо експерименту».

«На яке?»

«Чи знають в’язні, що їхній арешт — частина експерименту. Відповідь: ні. Їм просто сказали бути готовими до участі в експерименті сьогодні вранці. Скоріш за все, вони зрозуміють, що арешт — початок дослідження, адже вони знають, що не скоювали злочинів, в яких їх звинуватять. Якщо вони спитають вас, чи це той експеримент, відповідайте розпливчасто, не кажіть ані “так”, ані “ні”. Просто продовжуйте виконувати свій обов’язок так, буцімто це справжній арешт. Ігноруйте всі їхні запитання чи протести».

Крейґ не втримався і додав: «У якомусь сенсі арешт, як і все інше, що їх чекає, має стати поєднанням реальності й ілюзії, ролі і їхньої справжньої особистості».

Трохи пафосно, подумав я, але загалом правильно сказано. Перш ніж увімкнути сирену на своїй білосніжній патрульній машині, Джо вдягає сонцезахисні дзеркальні окуляри на зразок тих, що носили охоронці в фільмі «Холоднокровний Люк». Через ці окуляри не видно очі. Ми з Крейґом усміхнулися, бо знали, що всі наші охоронці також носитимуть такі окуляри. Вони додадуть відчуття анонімності, а це є одним з елементів нашого плану щодо створення атмосфери втрати індивідуальності. Мистецтво, життя й експеримент почали зливатися воєдино.

«ТАМ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ СТУКАЄ У ДВЕРІ!» [39]

«Мамочко, матусю, там за дверима поліцейський, він хоче арештувати Ґаббі!» — злякано кричала наймолодша дівчинка в сім’ї Уїттлоу.

Місіс Декстер Уїттлоу не добре розчула слова, проте з крику Ніни зрозуміла, що трапилась якась біда і потрібна присутність батька.

«Будь ласка, попроси батька, хай розбереться!» — місіс Уїттлоу зайнята, на душі в неї неспокійно: вона щойно повернулася з церкви, і у неї погане передчуття щодо планованих там нововведень. Останнім часом вона думала і про Ґаббі, готуючись бачити свого білявого синьоокого красунчика лише двічі на рік. Вона молилася за нього, але в його від’їзді до коледжу є і позитивний момент: ця розлука явно охолодить занадто очевидну пристрасть Ґаббі до його шкільної подружки. Для чоловіка хороша кар'єра повинна бути важливіше поспішного одруження. Вона часто йому це повторює.

Єдиний недолік, який вона бачить в своїй чудовій дитині, полягає в тому, що він іноді занадто захоплюється, коли зустрічається з друзями. Наприклад, минулого місяця вони жартома розмалювали дах школи, а недавно перевернули і зірвали кілька дорожніх знаків. «Це просто нерозумно і по-дитячому, Ґаббі, це може погано скінчитися!»

«Ма-ам, тата немає вдома, він поїхав грати в гольф з містером Марсденом, а Ґаббі внизу, і його забирає поліцейський!»

«Ґаббі Уїттлоу, ви звинувачуєтеся за статтею 459 Кримінального кодексу, крадіжка зі зломом. Я відвезу вас в поліцейське управління, щоб зареєструвати ваше затримання. Перш ніж я вас обшукаю і одягну на вас наручники, я повинен повідомити вам про ваші права». Джо пам'ятає, що телекамера записує для нащадків цю класичну сцену арешту. Він тримається як справжній суперкопом, говорить прохолодно і без поспіху, цілком як детектив Джо Фрайді з серіалу «Облава».) Дозвольте мені дещо прояснити: ви маєте право зберігати мовчання і не зобов’язані відповідати на будь-які запитання. Все, що ви скажете, може бути використано проти вас у суді. Ви маєте право на консультацію з адвокатом перед тим, як відповідати на запитання, й адвокат може бути присутнім під час допиту. Якщо у вас немає коштів, щоб найняти адвоката, вам буде наданий громадський захисник, який буде представляти вас на всіх етапах слухань. Ви зрозуміли свої права? Добре. Керуючись цими правами, я забираю вас до Центрального Управління скласти протокол про затримання. А тепер спокійно пройдіть зі мною до патрульної машини».