Томас Ніколс - Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими

Не останню роль тут зіграла й різниця поколінь, бо молодші глядачі більш схильні, ніж старші, звертатися до нетрадиційних джерел інформації. Але таке зростання популярності новин із розвагами притаманне всім демографічним групам. Намагання бути в курсі новин перетворилося на якусь постмодерністську вправу на іронію та цинічність, де слова «правда» й «інформація» означають що заманеться. Як писав у 2016 році викладач Університету Джона Гопкінса Еліот Коен, різниця між поколінням, яке дізнавалося новини від Волтера Кронкайта й Девіда Брінклі, та поколінням, що робить це від Джона Стюарта і його колеги-коміка Стівена Колберта, — це «різниця між тим, щоб слухати серйозних дорослих людей і гиготіти з насмішкуватими гіпстерами». [97] Еліот Коен, «Доба Трампа», American Interest online, 26 лютого 2016 року.

Така скарга, звісно, звучить як ниття зануд середнього віку. Проте інші критики заперечують, що загальний характер теленовин — це причина того, чому молоді глядачі шукають альтернатив. Як у 2016 році сказав автор із Лос-Анджелеса Джеймс Пулос (він значно молодший і належить до покоління Х), «уражає, як покоління бебі-бумерів не довіряло нікому, коли їм було тридцять, а тепер довіряє будь-якому ідіотові із симетричним обличчям у діловому костюмі». Стюарт, може, і комік, але його молодші глядачі знають більше, ніж ті, хто зовсім не дивиться новин.

Проблема не в самому існуванні цих телеканалів і їхніх зірок, а в тому, що глядачі обирають когось серед них, а потім думають, що все знають. Сучасні медіа зі стількома альтернативами, підігнаними під будь-які погляди, — це просто вправа з підтверджувального упередження. Це означає, що американці не лише погано поінформовані , але й дезінформовані .

Між цими двома напастями існує величезна різниця. Дослідження від 2000 року, здійснене Іллінойським університетом, як пізніше зауважила політологиня Енн Плута, з’ясувало, що «незнаючі громадяни не мають жодної інформації, а дезінформовані знають те, що суперечить усім доказам і думкам фахівців». Ці люди не лише заповнюють прогалини в знаннях, базуючись на власних системах поглядів, але й згодом уже не можуть ці погляди відрізнити від реальних даних. І, звісно, найгірше поінформовані громадяни «схильні бути найупевненішими у власних поглядах і найфанатичніше їх обстоювати». [98] Енн Плута, «Прихильники Трампа виявилися не однаковими, а однаково непоінформованими», FiveThirtyEight.com, 7 січня 2016 року.

Існує причина того, чому мало хто з американців довіряє новинам або передачам, що схожі на них. Забагато людей дивляться новини, думаючи, що вже добре підковані в питаннях, про які йдеться. Глядачі хочуть не скільки новин, стільки підтвердження своїм думкам, і коли бачать інформацію, яка їм не подобається, то тяжітимуть до джерел, що засвідчать правильність їхніх поглядів, гадаючи, що інші помиляються чи навіть брешуть. Раніше такі джерела було складно знайти. Коли людям доводилось обирати між меншою кількістю медіа, вони мали вдовольнятися новинами, які не були так сильно прив’язані до їхніх упереджень. Сьогодні ж сотні медіа можуть задовольнити навіть найексцентричніші погляди.

Такий хід думок і ринок медіа, що його обслуговує, веде до того, що обивателі поєднують у собі безпідставну впевненість, глибокий цинізм і світогляд, який заперечує найкращі спроби фахівців пояснити щось своїм співгромадянам. Експерти не можуть дати відповідь на питання, якщо більшість людей думає, що вже знає її. Це не заохочує фахівців доносити послання, коли стільки людей уже налаштовані застрелити посланця (або, що краще, не зважати на нього). Погано, що люди не слідкують за новинами, але ще гірше, коли вони не вірять і тій невеликій кількості новин, які читають, і перебирають джерелами, аж поки не знайдуть те, що шукають.

Частково недовіра американців до медіа — це лише один із симптомів більшої напасті: громадяни США дедалі менше довіряють будь-кому. Вони дивляться на всі установи, включно з медіа, зі зневагою. Усі ненавидять медіа — або принаймні так кажуть . Згідно з опитуваннями, новинні агенції — серед установ, яким американці довіряють найменше. Опитування Gallup у 2014 році показало, що лише чотири з десяти американців думають, що медіа розповідають новини «повністю, точно й чесно», і це найменший показник за всі часи. [99] Джастін Маккарті, «Довіра до медіа сягає найнижчих за всі часи показників», Gallup.com, 17 вересня 2014 року.