Томас Ніколс - Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими

У цій суперечці неможливо перемогти, бо зрештою не буде відповідей, які задовольнять усіх. Обиватель хоче чіткої відповіді від фахівців, а її отримати неможливо, бо відповідь не єдина, їх багато, і вони залежать від певних обставин. У яких випадках виплати заохочують лінощі? Як часто і на який період людей звільняють із роботи проти їхньої волі? У цій широкій проблемі є нюанси, які стають у пригоді в питаннях, де йдеться про наш образ. Не здатна побачити власні упередження, більшість людей доводитиме одне одного до божевілля, сперечаючись замість того, щоб прийняти відповіді, які суперечать їхнім поглядам на ситуацію. Соціальний психолог Джонатан Гайдт влучно підсумував таку ситуацію, спостерігаючи, як факти суперечать нашим цінностям: «майже кожен знаходить спосіб лишитися при власних цінностях і заперечити докази». [30] Процитовано в Кріса Муні, «Ліберали теж заперечують науку», Washington Post online, 28 жовтня 2014 року.

Така тенденція насправді настільки потужна, що велика кількість людей радше пристрелить посланця, аніж згодиться почути те, що їм не подобається. Так, у дослідженні 2015 року вивчали реакції лібералів і консерваторів на певні новини й з’ясували, що «консерватори не беруть до уваги наукові теорії, які суперечать їхньому світогляду, тоді як ліберали чинять так само». [31] Єдиною різницею було те, що консерватори активніше реагували на дані, які суперечили їхнім поглядам, але дослідники припускають, що це тому, що «питання, які кидають виклик консерваторам, наразі більше поляризують суспільство». Автори зробили ці та наступні коментарі в прес-релізі університету Огайо, який називався «Як ліберали, так і консерватори можуть мати упередження щодо науки», 9 лютого 2015 року. Ще більше бентежить відкриття, що навіть коли йдеться про наукові дослідження, які змушують сумніватися в певних поглядах, як ліберали, так і консерватори ставили під сумнів науку , а не власні думки. «Навіть читання про ці поляризовані теми, — зауважив один із авторів, — уже має негативний вплив на те, як люди ставляться до науки».

Саме тому, як ітиметься далі в цій книжці, єдиний шлях розв’язати ці суперечки щодо політичних рішень полягає в тому, щоб перенести їх із площини досліджень на політичну арену та в царину демократичного вибору. Якщо демократія взагалі для когось важлива, то фахівці та обивателі мають розв’язувати проблеми разом. Проте спочатку вони повинні подолати прірву, яка між ними весь час збільшується. Очевидним здається рішення підвищити рівень освіти, але в наступному розділі ми побачимо, що остання, принаймні на рівні коледжів, стала частиною проблеми.

Вища освіта мала б нас вилікувати від хибного уявлення, що всі однаково розумні. На жаль, у ХХІ столітті поширена практика здобуття вищої освіти має зворотний ефект: велика кількість людей, які навчались у коледжі, думає, що вони освічені або навіть повноцінні науковці та експерти. Коледж — це вже не час для навчання та особистісного становлення. Натомість масовий наплив студентів у коледжі й конкуренція за їхні долари призвели до клієнтоорієнтованого середовища, у якому студенти насамперед навчаються тому, що клієнт завжди має рацію.

Перед Другою світовою війною більшість людей не закінчувала навіть школу, а вищу освіту здобували лише обрані. У ті часи в престижних університетах здебільшого навчалися члени привілейованих родин, хоча іноді чоловіки (і дуже рідко жінки) могли нашкребти грошей на оплату навчання або отримати стипендію. Вища освіта була ексклюзивним досвідом, доступ до якого отримувався або через приналежність до певного соціального класу, або завдяки заслугам. Але все-таки навчання в коледжі було ознакою потенціалу людини, а випуск — ознакою досягнення. Університетський диплом був рідкісним і виділяв фахівців і знавців серед решти суспільства.

Сьогодні ж навчання у вишах є масовим. Унаслідок такого широкого доступу до вищої освіти саме слово «коледж» утрачає свій сенс, принаймні коли йдеться про відокремлення освічених людей від решти. «Випускник коледжу» сьогодні означає що завгодно. На жаль, випускник — це не завжди «людина, що має доведене освітнє досягнення».