Томас Ніколс - Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими

Звичайним людям справді в більшості випадків не потрібний цей науковий апарат. У буденних справах здоровий глузд дійсно корисніший, ніж зайві складні пояснення. Наприклад, нам не треба знати точну швидкість, із якою може їхати машина в зливу, не втрачаючи контакту з дорогою. Десь є математична формула, яка дасть точну відповідь, але здорового глузду достатньо, щоб пригальмувати в погану погоду.

Проте коли йдеться про розв’язування складніших питань, здорового глузду недостатньо. Він не може легко впоратися з питаннями причин і наслідків, суті доказів і статистичної частоти. Багато з найзаплутаніших питань для дослідження часто мають відповіді, що суперечать інтуїції та здоровому глузду. (Зрештою, можна згадати спостереження, згідно з яким раніше люди вважали, ніби Сонце обертається навколо Землі, а не навпаки). Прості знаряддя здорового глузду можуть нам зрадити й призвести до великих і малих помилок. Саме тому обивателі та фахівці так часто не знаходять спільної мови, навіть коли йдеться про буденні речі на зразок забобонів і народної мудрості.

Забобони — це класичні приклади підтверджувального упередження та беззаперечних аргументів. Багато з них усе-таки на чомусь базуються. Так, не ходити під драбиною — це забобон, але проходити під нею справді небезпечно. Чи буде вам увесь день не щастити від того, що ви дратуєте маляра й ходите під драбиною — питання інше, але так робити — це просто тупість.

Забобони особливо вразливі перед підтверджувальним упередженням, і вони так довго живуть, бо здоровий глузд і підтверджувальне упередження часом одне одного живлять. Чи справді чорні коти приносять нещастя? Коти (чорні та інші) від природи схильні плутатися під ногами, але, можливо, ми запам’ятали лише чорних тварин, через яких перечіпалися. Я живу з милою чорною кицькою на ім’я Карла й можу засвідчити, що вона час від часу справді небезпечна для мого пересування сходами. Забобонна людина закиває ствердно: для неї немає значення, що Карла — єдина кицька в домі й що власники інших котів теж перечіпалися через своїх домашніх улюбленців.

Проте найбільш вражаючі випадки підтверджувального упередження — це не забобони невігласів, а теорії змови освічених і розумних людей. На відміну від простих забобонів, теорії змови страшенно складні. Звісно, щоб вигадати справді цікаву теорію змови, треба бути досить розумним, бо це явище вищої складності. Теорії змови вимагають серйозних інтелектуальних зусиль як від тих, хто їх просуває, так і від тих, хто намагається їх заперечити. Забобони розвіяти досить легко. Будь-який статист може довести, що моя кицька, імовірно, для пересування сходами не більш небезпечна, ніж решта котів. Крім того, інтуїтивно ми й так це розуміємо, тому забобони — це переважно не більше ніж невинна звичка.

Натомість теорії змови хвилюють своєю неймовірною складністю. Прихильники цих теорій маніпулюють усіма доказами, намагаючись уписати їх у свою концепцію. Ба гірше — відсутність доказів для таких людей ще більше підтверджує їхню теорію. Зрештою, що може бути кращою ознакою ефективної змови, ніж те, що немає жодних слідів того, що вона існує? Факти, їх відсутність і те, що вони суперечать один одному — усе слугує доказами. Ніщо не може піддати сумніву віру в теорію змови.

Подібні складні пояснення порушують відомий принцип «бритви Оккама», названий на честь середньовічного монаха, який просував ідею про те, що у всіх випадках треба завжди починати з найпростішого. Слід рухатися від простих пояснень до складних (якщо вони потрібні). Це твердження ще називають принципом простоти, маючи на увазі, що, імовірно, правильним буде пояснення, яке вимагає найменшої кількості складних логічних висновків і непевних припущень.

Уявімо, наприклад, що із сусідньої кімнати почувся шум, потім хтось вилаявся. Біжимо туди й бачимо чоловіка, що тримається за ногу і стрибає скривившись. На підлозі валяється пустий ящик і побиті пляшки пива. Що сталося?

Більшість із нас просто припустить, що чоловік упустив ящик на підлогу, ударив ногу й вилаявся. Нам уже доводилося чути звук падіння, і ми бачили, як люди лаються, коли забилися. Ми непогано уявляємо, який вигляд мають люди, коли їм боляче — чоловіку, очевидно, болить. Швидко, без зайвих припущень, знаходимо притомне пояснення. Воно може бути неповним, але це перший крок на основі наявних доказів.