Жан-Франсуа Марміон - Чому люди тупі? Психологія дурості

С. К.

Беззастережне самоприйняття

Ідея беззастережно прийняти себе може наражатися на опір наших глибоких переконань, бо ми надто звикли ототожнювати свої досягнення з людською цінністю. До речі, беззастережне самоприйняття часто, і помилково, плутають з самоповагою, яка в оригінальному визначенні сильно спирається на поняття досягнень і виявляється з часом дуже нестабільною [148] H. Chabrol, A. Rousseau, S. Callahan, Preliminary results of a scale assessing instability of self-esteem. Canadian Journal of Behavioural Science/Revue canadienne des sciences du comportement, 38 (2), 136—141, 2006. . Бо, попри все, наші зусилля, наші досягнення можуть одного дня виявитися замалими…

Крім того, беззастережне самоприйняття можуть також плутати з позицією приреченості, пасивності, потурання, чистого егоїзму або ж утоми перед важливими завданнями. Проте самоприйняття не пропонує заперечувати наші вади, а навпаки, просто прийняти їх, вчитися на досвіді й вирішити рухатися вперед, зберігаючи приязне беззастережне прийняття свого «я».

С. К.

♦ Чи відрізняється дурість у різних культурах?

Культура саме й слугує для захисту від дурості, доносячи складні ідеї до якнайбільшої кількості людей, на зразок спільної філософії. Що ви освіченіший, то більший маєте доступ до складних ідей, навіть якщо ви дурень: ви самі себе захищаєте від власної дурості.

♦ Але ж можна в одній культурі вважатися дурнем, а в іншій — ні?

У цьому я не певен. Дурість виявляється або в дискусії, або у створенні чогось: книжки, інструмента, музики… Брак інтелекту виявляється в дії, і що краще дії культурно організовані, то менше шансів проявити вашу дурість. Наприклад, в університеті більшість філософів ніколи не займаються філософією, а тільки історією філософії: «Платон сказав те, Декарт сказав се…» Вони ніколи не говорять: «Я кажу оце». Бо тоді вони б виявили свою дурість. Історія філософії слугує прикриттям для їхньої інтелектуальної неспроможності.

♦ Чи може дурень замаскуватися, ховаючись за культурою інших?

Він завжди маскується! Що він дурніший, то більше хоче показати, що він не такий, це питання гордості. Отож він шукає інструменти деінде, скрізь. Це небезпечно. Лакан казав, що в процесі психоаналізу дурнів вони стають злими, бо усвідомлюють свою обмеженість. Це рідкісний випадок, коли в Лакана точна й цікава думка!

♦ А психологи іноді кажуть дурниці?

Часто! На моїх очах проходили хвилі психології… Ще коли я був студентом, то брав участь в одному дослідженні, де нам вводили 5 мл етилового спирту в вени. Трохи захмелілі, ми віддавали перевагу жінкам з великими грудьми. Це підтвердило гіпотезу дослідників. Запевняю вас, ідеться про університетське дослідження, результати якого були надруковані в «Бюлетені психології». Це дурість, яка займала психологів п’ятдесят років і якою вони одержимі й досі: пристрасть до вимірювання. Треба ж було щось виміряти, от вони й вимірювали потяг чоловіків до жінок залежно від спожитого алкоголю. Для такого висновку не треба дослідів! Здається, ми потроху відходимо від цієї дурості, але дуже повільно. Бо, якщо не вимірювати, що ж тоді робити в психології? Так, це проблема… Бо тоді треба буде мати якісь ідеї, а це складніше, бо саме тут побачать, що ви дурень. За вимірюваннями це не так помітно. Це справжнє прокляття психології!

♦ Нейронауки також практикують таку форму дурості?

Вони привнесли в психологію трохи інтелекту й оригінальності на початку, коли абсолютний матеріалізм узяв гору, і це було дивовижно. Треба було продовжувати, але в науковців забракло звитяги це робити. Нейронауки розшарувалися і вдалися до того ж гріха об’єктивності. Але в науці завжди так: після великого відкриття, яке дає поштовх на десять чи двадцять років, вона втрачає темп на догоду керівникам, які хочуть спокійного добробуту: усе, годі, без творчості. А недурість — це саме творчість. Коли востаннє в психології створювали щось нове? Мабуть, років сімдесят тому.

♦ Загалом, на вашу думку, ми живемо зараз у золотий вік дурості чи вона завжди незмінна?

Приберіть просвіту й великі складні ідеї, як-от релігія, священні тексти, традиційні ритуали народів, тоді на перший план виходить дурість. У нашу добу ми, відмовившись від спільних філософій, спонукаємо людей до більшої демонстрації їхньої дурості. Вони не дурніші, ніж раніше, навіть менше, але дурість тепер краще видно.