Жан-Франсуа Марміон - Чому люди тупі? Психологія дурості

♦ З немовлятами було ще гірше, їх великі психологи взагалі вважали просто травними трактами, і аж до кінця XX століття немовлят оперували без анестезії на тій підставі, що їм начебто не боляче…

Саме так. І я й сьогодні ще чую твердження деяких філософів, що в немовлят немає свідомості. Коли я була студенткою, один невролог пояснив мені, що, оскільки в них немає кори головного мозку, вони мають самі лише рефлекси. І це було не так давно!

♦ Чи розуміють діти дурість дорослих?

Це важко сказати. Якщо міркувати в термінах «система 1/система 2», те, що здається дурним, часом дуже корисне! Наприклад, можна вважати означенням тупості той момент, коли людина не розмірковує чи не зважає на нову інформацію, щоб удосконалити своє бачення і прийняти доказ своєї помилки. Проте, коли треба щось вирішити негайно, не завжди можна дозволити собі витрачати час і енергію на демонстрацію розуму. Дотримання певної рутини чудово працює в більшості випадків: це значно краще, ніж щоразу запускати з нуля механізм міркувань. А от діти значно більше покладаються на навчання і відчутно менше — на автоматизм. Наприклад, з моїх недавніх досліджень, вони легше оновлюють свої гіпотези чи переконання, ніж дорослі, які більше спираються на попередні знання. Зрештою це два дуже різні типи інтелекту, але вони доповнюють один одного: запастися надійними знаннями — це одна форма інтелекту, але вміти швидко пристосуватися до рухливого світу — ще одна! Нейробіологи говорять про діалектику досліджувати/використовувати (explore / exploit trade-off). Діти неймовірно обдаровані до навчання, взяти хоча б їхню мову, навіть якщо вони значно незграбніше за дорослих зав’язують шнурки й попадають у рукава пальто, збираючись до школи.

♦ Чи припускають вони, якщо таке трапляється, що їхні батьки дурні?

Багато досліджень, присвячених судженням дітей про дорослих, показують, що з трьох-чотирьох років вони вже легко припускають сумніви. Якщо дорослий щось каже, вони виходять з того, що це правда. Проте, якщо він постійно говорить якісь речі, котрі виявляються оманою, вони йому більше не віритимуть. Віднедавна я вивчаю ще й підлітків і виявляю вельми цікаві речі: їхнє бажання відкидати те, що кажуть батьки, оцінювати речі самим, здається, пов’язане зі змінами в мозку, які дозволяють їм досліджувати, критикувати й приймати себе.

♦ Чи можуть батьки робити дурниці через надмірне піклування?

Як вам, імовірно, відомо з моїх книжок, я вважаю надмірне батьківське піклування дурістю! З огляду на діалектичний принцип «досліджувати/використовувати», наука може дозволити собі досліджувати тривалий час. Наприклад, науковці зробили великі відкриття, спостерігаючи повільний рух зірок. В інших галузях, як-от медицина, де завжди нагально допомогти хворим подолати хворобу, часто ліпше використовувати перевірені процедури. Отже, нагальність, хоч як парадоксально, заважає дослідити дані, що дозволив би відступ у часі. Батьки зі своїм надмірним піклуванням шукають для дитини готових рецептів, щоб діяти негайно, тут і зараз… і роблять дурниці замість того, щоб дати час, поки природно встановляться тривалі стосунки.

♦ Чи дурнішають діти через екрани?

Чудове запитання, на яке ми зможемо відповісти через роки. На мою думку, екрани допоможуть дітям розвинути розум в інший спосіб. Ми спостерігаємо деяку паніку через екрани, але її масштаби не відповідають нашим реальним знанням щодо цього. Це те, що завжди відбувається після технологічних оновлень, їх регулярно звинувачують у впливі на людський інтелект. Знаменитий випадок — Сократ, який звинувачував читання у тому, що воно звільняє від необхідності розвивати пам’ять. Він мав рацію, ми вже не знаємо напам’ять Гомера! Але ми отримали від читання інші переваги… Цілком можливо, що сьогодні діти розвивають з новими технологіями нові форми інтелекту, імовірно, коштом здатності запам’ятовувати, наприклад. Якщо ви можете негайно отримати відповідь на запитання, навіщо a priori запам’ятовувати інформацію? І коли вся на світі інформація у вас на відстані кліка, важко уявити, що це зробить вас дурнішим.

♦ То ви рекомендуєте довіряти дітям?

З погляду еволюції правомірно було б запитати, чому діти існують! Ми, люди, йдемо до зрілості довше за будь-який інший вид. Адже що більше якийсь вид спирається на навчання замість інстинкту, то він розумніший. Це правило дійсне для метеликів, для воронів… Діти створені, щоб стати розумними, принаймні щоб навчитися: вони мають такий період, коли їм не треба робити нічого іншого, крім як навчатись того, що стане їм у пригоді в дорослому віці, що зробить їх розумними, щоб не думати, як їсти, як вижити. З цього погляду дітям можна довіряти в тому розумінні, що сенс їхнього існування саме в тому, щоб досліджувати, щоб навчитися давати собі раду.