Жан-Франсуа Марміон - Чому люди тупі? Психологія дурості

Тоді батько каже, що в неї немає вибору, тітонька витратила час на виготовлення дивовижної сукні й неввічливо відмовлятися. Та Хікіма відмовляється і знову плаче. Батько говорить про каприз, невдячність і лишається невблаганний: Хікіма піде на шкільний карнавал у сукні ганської принцеси, з поваги до праці тітоньки і до свого походження також. Що ближче карнавал, то більше опирається Хікіма і гірше лютує її батько.

Одного вечора, за кілька днів до дня маскараду, мати Хікіми каже батькові, що дочка поговорила з нею. Одна з її однокласниць, Ґрас (коза), постійно підходить до Хікіми в школі, торкається її руки, а тоді нюхає свої пальці й каже: «Я так і думала, то ти щоранку мажешся лайном? Які ж ви, чорні, бридкі». І всі однокласники довкола неї зображують на обличчі огиду й відходять геть, наче вона якась купа сміття.

Хікіма удає, наче не чує, та вона сказала матері, що бути чорною — погано і що вона б хотіла мати смагляву шкіру, а якщо вдягне на карнавал ганську сукню, всі ще більше насміхатимуться з неї, а їй це надто боляче. Вона призналась також, що нічого не казала батькам, бо знала, як їм буде боляче, особливо таткові.

Батько Хікіми каже мені:

— Ви вважаєте, що вчителька не допоможе. Та я все ж хочу піти поговорити з нею і попросити, щоб вона розіслала листи батькам усіх учнів, розповіла, що відбувається, й сказала їм насварити, ба й покарати своїх дітей. Це ж неприйнятно, такі речі.

— Так, пане, це неприйнятно, і це треба зупинити. Щоб це зробити, є дві можливості. Або ми розраховуємо на підтримку батьків і дітей, сподіваючись, що ваші листи будуть достатньо переконливими, щоб змусити їх цілковито змінити поведінку. Або, побоюючись, що це може тривати й далі, приховано, ми погодимося, що корисно було б навчити Хікіму вміння захищатися. У цьому разі ви можете сказати їй, що якщо вона не вдягне свою сукню, то буде наче коронування цієї Ґрас. То буде наче сказати їй, що вона має рацію, коли робить такі бридкі й тупі речі, й оце, саме це вам справді буде боляче. Бо така принцеса, як Хікіма, не повинна ставати на коліна перед такою гієною, як Ґрас, інакше світ зупиниться. Тому вона могла б спробувати скинути Ґрас з її п’єдесталу, відповівши, наприклад, наступного разу, коли та заговорить про її шкіру: «Так, це правда, отак ми ловимо мух на лайно. Підходь, Ґрас, давай, я ж знаю, що ти не можеш втриматися».

Звичайно, така відповідь прозвучала б значно ефектніше, якби Хікіма була в своєму вбранні принцеси. Та це не обов’язково.

Гомофоби

Елуан вчиться в професійному училищі, й у нього непросте життя. Весь клас насміхається з нього з постійними натяками на його гомосексуальність, обзиваючи його, наприклад, «киця», або імітуючи порнографічні сцени, коли вчителі не бачать. На стінах ліцею навіть намальовано багато графіті на цю тему.

Поміж найгірших мучителів:

• Моктар (козел), який удавано притискає його в коридорі й погрожує вбити, «бо педиків не повинно бути». Елуан його боїться, бо той, схоже, справді так думає.

• Ділан, який, щойно побачивши, що хтось знущається з Елуана, підбігає й нервово хихотить, і також долучається, хоч, на диво, вочевидь, почувається некомфортно.

• Осеана, дебела дівка, яка всіх штовхає й ображає, гигикаючи; Елуан — її улюблена жертва. Вона називає його «мій голубе» і притискає до пишних грудей, оголошуючи, що зможе його змусити змінити думку. Весь клас заходиться від реготу.

Якось після особливо важкого тижня учителька французької запросила Елуана до розмови.

— Мені здається, що ти переживаєш зараз важкі часи, Елуане. Як ти думаєш, я можу тобі чимось допомогти?

— Не думаю, мадам, — відповів Елуан і, не втримавшись, розридався, незграбно намагаючись приховати сльози, жахаючись від думки про те, що хтось із однокласників побачить його в сльозах.

— Якщо ти не захочеш, я нічого не робитиму, але, гадаю, є способи, щоб прикрутити їм хвоста.

— Ага, ви їх не знаєте, мадам. Їм на все начхати. Вони навіть мріють, щоб їх викликали на педраду, уявляєте? Ніякі зауваження чи покарання їх не налякають. Навіть якби ви виключили одного, за його спиною стоять іще десять.

— Я знаю, Елуане, це я добре знаю, тому треба вдарити сильніше. Але вдарити повинен ти. У мене є ідея.

За тиждень учителька французької почала урок:

— Ми продовжуємо наші доповіді, й сьогодні Елуан виступить перед вами з доповіддю на тему, яка всіх вас, я знаю, цікавить: гомосексуальність.

Клас загудів і зашепотів паскудства.