Жан-Франсуа Марміон - Чому люди тупі? Психологія дурості

Від жіночого чи чоловічого статевого органа веде свій рід слово con , з плином часу воно, як і загалом термін connerie (дурість), перейшло до категорії лайливих. До речі, Словник Французької академії (1986), який пояснює термін connerie , покликаючись на такі слова, як тупість, нісенітниця, груба помилка, уточнює, що його використання обмежується ситуаціями з явним бажанням образити.

Вікі-словник 2018 року надає три можливості використання: 1) «констатація дурня, стан дурня», 2) «помилка, нерозумна дія», 3) «щось неважливе, дрібничка». Уточнюється, що в першому випадку слово належить до категорії вульгарних, а в другому й третьому — розмовних.

Мірою поширення слова «дурість» первинне, дуже вульгарне значення стає дедалі менш вираженим. Та все ж застосування терміну, хоч до своїх власних слів чи дій, хоч до слів чи дій інших, далеке від нейтрального.

У першому значенні слова більшість словників покликаються на глупство, ідіотизм, тупість, нерозумність або безглуздя, себто на слова чи дію, не позначені розумом! Покликання на помилку (груба помилка) трапляється рідше за глупство, тупість чи безмозкість. Остання, до речі, є предметом багатьох роздумів, які висвітлюють термін «дурість».

Зазвичай у визначеннях безмозкий (як тварини [42] Французьке слово bête означає водночас «тварина» і «безмозкий, позбавлений розуму». ) через брак розуму — це той, хто позбавлений здатності до судження. Отож кваліфікувати дію чи слова як безмозкі, якщо обминути вульгарне стилістичне забарвлення, має дуже широкий сенс. І щоб його пом’якшити, до речі, покликаються переважно на невідання, а точніше, на невідання власного невідання. Невідання — це брак знань (про саме знання й про себе). Якщо невідання — це порожнеча, нестача, яку можна заповнити, зокрема, освітою, то дурість — це протилежне: інтелектуальне самовдоволення, де нема чого заповнювати, воно вже переповнене. Жак Лакан [43] Lettre de l’école Freudienne n° 15, J. Lacan, Bulletin intérieur de l’école Freudienne de Paris, 1975. нагадував про це 1975 року: «Оскільки тут переважно ті, хто не був присутній на моїх перших семінарах, я дозволю собі нагадати, що в перших зверненнях до тих, кого я мушу назвати своєю публікою, я попередив, що психоаналіз — це ліки проти невідання; вони безсилі проти дурості».

Є. Д.-С.

♦ Ви стверджуєте, що нам властиві два типи обробки інформації: швидка система, яку ви називаєте «система 1», і повільна — «система 2». Чим вони відрізняються?

Ці системи доповнюють одна одну. Коли нас запитують столицю Великої Британії, нам на думку автоматично, мимоволі й без зусиль, приходить одне слово, завдяки системі 1. Вона виробляє тлумачення світу, бажання, враження, які стають переконаннями, рішеннями, схваленими системою 2. Ця остання складніша: вона контролює мислення, поведінку. На противагу системі 1, система 2 не має прямого, автоматичного доступу до пам’яті. Вона надто повільна. Вона повільна тому, що зазвичай у цій системі мислення відбувається самохіть, наприклад, щоб відповідно до правил виконати складне множення. Вона вимагає зусиль і створює враження, що ми контролюємо наші дії: «Це я дію, я думаю…» Ми суб’єктивно ототожнюємо себе з системою 2: ми думаємо, що наші переконання визначені аргументами, доказами, хоча наше інтелектуальне життя насправді зовсім інше.

♦ Чи можна сказати, що система 1 спрощує реальність, щоб спростити наше існування?

Я не знаю, чи «для того, щоб» спростити наше існування, але вона дійсно спрощує реальність ціною створення когнітивних упереджень. Система 2 також може помилятися: якщо я вірю в якісь речі, а вони неправильні, або якщо я неспроможний зрозуміти теорію відносності, це через недоліки системи 2. Система 1, як я її розумію, — це система емоцій, тому що вони виникають автоматично, мимоволі, й суто суб’єктивні. Система 2 їх приймає або ні. Але обережно, система 1 — це не тільки емоції, ще й значно більше: вона пов’язана з тлумаченням життя, зі сприйняттям, з більшістю наших дій. А система 2, своєю чергою, не просто розмірковує — вона забезпечує контроль, що не менш важливо.

♦ За яких обставин система 2 змушена перебирати керівництво в системи 1?

Коли ми не можемо розв’язати проблему чи виникає конфлікт двох суперечливих тенденцій, або ми порушуємо правила логіки чи поведінки, наприклад, у разі несподіванки. Тоді ми зосереджуємось, робимо якесь інтелектуальне зусилля. Але це відбувається не різко: йдеться про постійні підходи-відходи завдяки деяким зонам мозку, що спеціалізуються на конфлікті.