Жан-Франсуа Марміон - Чому люди тупі? Психологія дурості

♦ 2016 року ви присвятили книжку загрозам у разі обрання Дональда Трампа. Ви його вважаєте граничним мудем чи він розумніший?

Так, Дональд Трамп — граничний мудь, гіпермудь, коли хочте. Я розумію під цим мудя, що не має собі рівних, оволодіння мистецтвом мудизму якого навіює водночас повагу і захоплення. Муді зазвичай змушені змагатися за звання «головний мудь» чи «король мудів», однак більшості далеко до Трампа з його настійливим мудизмом (відомий виняток — Кім Чен Ин у Північній Кореї). Ті, кому вдається наблизитись до нього, як Крісу Крісті, губернатору штату Нью-Джерсі, часто зрештою стають поступливішими.

♦ Чи траплялися муді поміж знаменитих філософів?

Кумедно, але я писав про Жан-Жака Руссо, чиї роздуми про себелюбство вельми важливі для розуміння почуттів мудя й динаміки руйнування, до якого вони призводять. Але сам Руссо покинув своїх численних дітей і, як я розумію, фактично купив дванадцятирічну дівчинку й поселив в окремому будиночку, щоб отримувати сексуальні послуги… Попри свій геній, він аж надто скидається на мудя в деяких речах!

♦ Муді привітали вас із виходом книжки про них?

Так, читачі писали мені: «Дякую за цю книжку, мені її подарували діти, і я, без сумніву, мудь». Їхні коментарі були завжди люб’язні: «Браво, вправно написано…» Але визнати, що це змінить їхнє життя і вони поводитимуться інакше, аж ніяк не можна. Що ж до мудів поміж моїх знайомих, я не знаю, чи вони читали: я намагаюсь обмежити спілкування з ними!

Бесіду вів Жан-Франсуа Марміон

Як класифікувати різноманітні форми глупства: ідіот, кретин, нетяма, тупак, глупак, імбецил, дебіл, нездара і — найвища кваліфікація — дурень? Чи всі вони означають те саме? Може, «тупий» — це вид, а всі решта — його підвиди? Або «дурень», який французькою, схоже, заміняє решту. Чи можна взагалі визначити глупоту, коли її категорії такі розмиті, часто зведені до звичайних образ, і неможливо визначити, чи мають вони реальні характеристики? Та й словник на означення глупства найчастіше асоціюється з мовою і культурою, так що здається неможливим знайти універсальні терміни: чи є слово tonto іспанською аналогом французького idiot ? Moron американською англійською тотожний британському dunce ? Чи передається asshole словом «мудь»? Різноманіття форм глупства таке велике, що чимало тих, хто починаючи з Античності брався до завдання визначити їхню суть, швидко відступалися, змушені задовольнитися наведенням наочних прикладів. Комедія й сатира, які так часто (і ймовірно, винятково) висвітлюють людське глупство, від Аристофана до Лукіана, від Ювенала до Персія, від Еразма до Свіфта й Поупа, від Мольєра до Вольтера, від Фейдо й Лабіша до Жаррі, від П. Ґ. Вудгауза до Фланнері О’Коннор, пропонують стільки його різноманітних втілень, що важко знайти між ними бодай найменшу єдність: Човен дурнів, ярмарок, пандемоніум, зоопарк? Більшість описів глупства обмежуються переліком і прикладами, і щоразу, коли якийсь філософ намагається запропонувати теорію, її негайно спростовують інші. Тільки література, від Флобера до Блуа, від Музіля до Ґомбровича, від Сартра до Кундери, здатна, здається, говорити про це, але й вона не йде далі бентежної констатації: «Це отак».

Градація глупоти

Класифікувати глупство важко, але можливо. Глупота має свої ступені, які можна описати набором властивостей, притаманних різним типам індивідів. На найнижчому щаблі сходів — важка глупота, буквально дика, того, кому бракує розуму і хто наближається до тваринного царства (осел, баран, дятел) чи рослинного (капуста, гарбуз, овоч), яку прекрасно описує термін «пришелепуватий». А також «тупак», якого все приводить у ступор, з відвислою нижньою губою. Така первісна глупота наближена до землі (Беотії в греків [25] Сроки «Беотійцем» (béotien) у французькій мові називають грубу, некультурну людину, «селюка». ) і навіть до каменю (як свідчить байка про ведмедя, що відганяє муху каменем). Жаргон звузив її до однієї речі: con — жіноча піхва, а для чоловіків — couillon — яйцеголовий, або tête de noeud — членоголовий. Наступний рівень — ідіоти й імбецили, вони такі особливі, з таким слабким мисленням, що це вважають патологією. До цього ж типу слід віднести кретинів, що потерпають від вродженого слабоумства. Ще вищий рівень — це ті, хто наче трохи кмітливіший за пришелепуватих, незграбні, але симпатичні. Це простаки, нетямки, невігласи, макітроголові.