Эрик Берн - Ігри, у які грають люди

У деяких випадках треті особи виконують іншу функцію. Вайт не хоче грати, але їй нав’язують гру, бо вони самі хочуть пограти в «А давайте ви почубитесь». Вони ставлять її у таке становище, що вона змушена кричати «Ґвалтують!» У цю гру особливо часто грають неповнолітні дівчата. Вони можуть бути цілком згодні продовжувати зв’язок, але через те, що його викривають або виставляють у поганому світлі, змушені перетворити свій роман на гру «Ґвалтівник» третього ступеня.

В одній відомій ситуації, описаній у Біблії, обережний Йосип відмовився від участі у грі «Ґвалтівник», після чого дружина Потифара змінила гру на «А давайте ви почубитесь», – це відмінний приклад того, як запеклий гравець реагує на антитезу і які небезпеки очікують людей, що відмовляються грати в ігри. Ці дві гри поєднуються у гру «Шантаж», у якій Вайт спокушає Блека, а потім заявляє про зґвалтування, після чого чоловік Вайт використовує Блека з метою шантажування.

Одна з найбільш сумних і гострих форм «Ґвалтівника» третього ступеня відносно часто відбувається між гомосексуалістами-незнайомцями, які за лічені години можуть довести її до вбивства. Цинічні та злочинні варіанти цієї гри супроводжуються сенсаційними заявами преси.

Дитячий прототип гри має багато спільного з «Фригідною жінкою», де маленька дівчинка змушує хлопчика принизити себе та забруднитись, а потім знущається з нього. Класичні варіанти ми бачимо у творі «Тягарі пристрастей людських» Моема та, як вже зазначалось, у «Великих сподіваннях» Діккенса. Це гра другого ступеня. Жорстокіша форма, наближена до третього ступеня, може відбуватись у кримінальних районах.

Антитеза. Можливості чоловіка уникати залучення до цієї гри або тримати її під контролем залежать від його здатності відрізнити справжнє вираження почуттів від ходів у грі. Якщо він, таким чином, здатен мати соціальний контроль, він може отримати велике задоволення від легкого флірту в «Іди геть!». З іншого боку, важко уявити собі безпечну антитезу для маневру дружини Потифара, адже залишається лише втеча. 1938 року автор познайомився в Алеппо з Йосипом, який виїхав з Константинополя тридцять два роки тому після того, як одна з дружин султана загнала його в кут під час ділового візиту в гарем Йилдиз. Він був змушений покинути свою крамницю, взяв із собою золото та більше ніколи не повертався.

Спорідненість. Чоловічі версії «Ґвалтівника» часто спостерігаються у комерційних ситуаціях: «Ліжко режисера» (жінка не отримує роль) та «Сядь на мої коліна» (після чого жінку звільняють).

Наступний аналіз стосується гри «Ґвалтівник» третього ступеня, позаяк саме в ній так драматично виявляються елементи гри.

Мета: зловмисна помста.

Ролі: Спокусниця , Вовк.

Динаміка: (третій ступінь) заздрощі щодо пеніса, оральне ґвалтування. «Іди геть!» – фалічна гра, водночас як «Обурення» має сильні анальні елементи.

Приклади: (1) «Я розповім про тебе, брудний хлопчику». (2) Скривджена жінка.

Соціальна парадигма: Дорослий-Дорослий.

Дорослий (чоловік): «Я перепрошую, якщо я зайшов далі, ніж ти хотіла».

Дорослий (жінка): «Ти скривдив мене й повинен за це заплатити».

Психологічна парадигма: Дитина-Дитина.

Дитина (чоловік): «Дивись, який я непереборний».

Дитина (жінка): «Попався, сучий сину».

Ходи: (1) Жінка – спокушання; чоловік – спокушання у відповідь. (2) Жінка – капітуляція; чоловік – перемога. (3) Жінка – протистояння; чоловік – крах.

Переваги: (1) Внутрішня психологічна – вираження ненависті та проекція провини. (2) Зовнішня психологічна – уникнення емоційної сексуальної близькості. (3) Внутрішня соціальна – «Попався, сучий сину». (4) Зовнішня соціальна – «Хіба це не жахливо?», «Зала судових засідань», «А давайте ви почубитесь». (5) Біологічна – сексуальний та войовничий обмін. (6) Екзистенціальна – «Я невинна».

Теза. Ця гра належить до групи «Ґвалтівник». Її найбільш очевидною ознакою є ексгібіціонізм, який за природою є істеричним. Жінка приходить у незнайому групу і через короткий час піднімає ногу, виставляючи себе в провокаційному світлі, та каже: «Ох, я порвала панчоху». Це розраховано на пробудження чоловічої сексуальності та гнів інших жінок. На будь-які зауваження Вайт відповідає невинно та висуває контрзвинувачення – звідси й подібність до «Ґвалтівника». Що важливо – це відсутність у Вайт адаптації. Вона рідко чекає на те, щоб познайомитись ближче з людьми, з якими вона має справу, або рідко обдумує свій маневр. Звідси маневр є недоречним та впливає на її відносини з партнерами. Незважаючи на зовнішню «витонченість», вона не розуміє, що відбувається з нею у житті, тому що її розуміння людської природи занадто цинічне. Її мета – довести, що інші люди – хтиві, а її Дитина та Батько (зазвичай хтива мати) змушують Дорослого ігнорувати власну провокаційну поведінку та той факт, що не всі такі дурні, як їй здається. Таким чином, гра, як правило, тяжіє до саморуйнування.